Вступ від автора

«Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест…»
Василь Стус

Вступ від Автора

Щоб зрозуміти цінність надії, треба опинитися в місці, де надії немає.

Ця книга поєднала в собі сотні жіночих голосів — тих, які не могли або не змогли розповісти про себе голосно. У силу різних причин: болю, сорому чи страху осуду. Тут звучать голоси жінок, з якими я зустрічалася в найтяжчі періоди їхнього життя. Також книга є результатом певного періоду моєї волонтерської діяльності в лікарні з пораненими. Ця книга показує реальне життя без прикрас, часом із моїм фірмовим гумором. Іноді він чорний. Щоправда, звичайний чорний гумор поряд з моїм виглядає як темно-зелений. Бо це мова тих, хто вижив: вона інша. І так само мій гумор поруч з фронтовим має блідо-рожевий колір. Багато людей зможуть побачити тут щось своє або впізнати когось із своїх близьких і простягнути їм руку допомоги, просто побачивши, як цей біль ламає людину зсередини.

Оскільки тут об’єднано життєві історії цілком реальних людей (як жінок, так і військових), усі імена змінено з повагою до їхнього приватного життя.

Мета цієї книги — зняти ганьбу з тих, кому і без того боляче, хто і без того проходить свою долину смертної тіні. Показати, що вихід є завжди, навіть із найскладніших ситуацій. І що завжди можна знайти тих, хто допоможе: є люди, які займаються цим професійно (як-от психологи) або підходять з позиції духовності та християнства. Кажу це для того, щоб я і моя книга не пішли в розряд видань із серії «кожен ховрах в полі — агроном». Є люди, які цим займаються професійно. А ця історія — одна з...

Деякі глави містять рекомендації музичних творів для емоційного супроводу читання. Це не обов’язково і залишається на вибір читача. Музика не є частиною електронного файлу — вона лише тихий супровід, який допоможе глибше прожити текст.

Тут, наприклад, мелодія Secret Garden - Nocturne:

https://youtu.be/y5beWOIecS4