Глава 31. Марк

Перший день переговорів у Лондоні виявився виснажливим, але продуктивним. Ми уклали кілька попередніх домовленостей, що стало значним кроком до підписання багатомільйонного контракту. Повертаюся в готель пізно ввечері, відчуваючи шалену втому, але й задоволення від зробленої роботи. Завтра має бути урочисте святкування і саме підписання договору, тому сьогодні потрібно добре відпочити.

Іванка вже солодко спить у своїй кімнаті. Аріна чекає на мене у вітальні. Вона сидить на дивані, читає якусь книгу, її обличчя освітлене м'яким світлом лампи. Вона виглядає такою спокійною, такою домашньою.

— Як минув день, Марку Вікторовичу? — питає вона, піднімаючи на мене очі. Її голос звучить тихо, але в ньому відчувається щира турбота.

— Вдало, Аріно. Дуже вдало, — відповідаю, розслабляючи краватку. — Але я неймовірно втомився. І спина страшенно болить від цих крісел для переговорів.

Вона киває, розуміючи.

— Може, вам помасажувати? — несподівано пропонує вона. — Я вмію.

Її пропозиція застає мене зненацька, але я не вагаюся. Її руки... Я вже відчував їхнє тепло, їхню ніжність, коли вона торкалася мене.

— Буду вдячний, — кажу я, знімаючи піджак і сідаючи на диван.

Вона підходить, її пальці торкаються моєї спини, і я відчуваю, як напруга поступово відступає. Її дотики м'які, але впевнені, і я насолоджуюся кожним рухом. Її тепло, її близькість... Я більше не можу цього терпіти.

У якийсь момент я ловлю її руку, що ковзає по моїх плечах. Вона здригається. Без слів перекидаю її через плече, міцно притискаючи до себе. Вона видає здивований вигук, але не чинить опору. Мої губи знаходять її, і я починаю цілувати її. Спочатку ніжно, потім все пристрасніше, все глибше.

Ми немов задихаємося одне одним. Шалена іскра, що спалахнула між нами в лісі, зараз розгорілася в полум'я, яке поглинає нас цілком. Її губи м'які та піддатливі, і я відчуваю, як вона відповідає на мій поцілунок з такою ж нестримною пристрастю. Мої руки блукають по її талії, притискаючи її до мене. Я відчуваю кожен вигин її тіла, кожен вдих.

— Марку, — шепоче вона, ледь відірвавшись від моїх губ, її дихання прискорене. — Іванка… вона ж тут.

— У спальню, — мій голос звучить хрипко, я не можу стриматися.

Вона дивиться на мене, її очі повні сумніву, бажання і якоїсь відчайдушної рішучості. І тоді вона киває. Міцно стискаю її руку і веду в кімнату. Вона зачиняє за нами двері і я розумію, що без слів ми прийняли спільне рішення розділити цю ніч. Серце сповнюється захвату і неймовірної ніжності до цієї чарівної жінки, що сьогодні захотіла бути зі мною.

Двері зачиняються за нами, і світ за ними перестає існувати. Лише ми двоє в обіймах один одного. Кожен дотик, кожен поцілунок стає все більш палким. Я відчуваю її ніжну шкіру під долонями, її прискорене серцебиття, що лунає в унісон з моїм. Її стогони змішуються з моїми зітханнями, створюючи симфонію пристрасті.

Цієї ночі, у серці Лондона, ми проводимо бурхливу, шалену ніч, яка остаточно руйнує всі бар'єри між нами. Кожен дотик, кожен поцілунок – це визнання без слів усіх почуттів, які ми так довго стримували. Ми занурюємося в безодню пристрасті, віддаючись один одному повністю, без залишку. Ця ніч стає переломним моментом, змінює все.