Глава 2. Марк

Кілька годин до подій у барі

— Марку, ну ти вже зрісся зі своїм домом, ти це розумієш хоч? — зітхає Дімка. А я й сам це розумію. Але що вдієш? В мене багатомільйонний бізнес, а не виграшки, а ще доводиться слідкувати за дочкою-підлітком. Чи не підлітком? Іванці всього дев’ять, але всі симптоми важкого періоду на обличчя. Є в нас і некерованість, і бажання грубіянити, і одвічні “всі тупі, ніхто мене не розуміє”. 

От що вона витворила того тижня? Підклала в сумку до Нати павучка. Прямо спеціально купила в зоомагазині якогось там тарантула чи кого і підклала в сумку дівчині, яка до виску боїться комах. Чого їх там боятися? Це вони мають боятися людину, але ти ж не поясниш! Моя теперішня пасія влаштувала скандал і цілий вечір виносила мені мозок. А малявка демонстративно закрилася в кімнаті і на всі мої спроби поговорити, домовитися, покарати (навіть вай-фай вимикав в будинку) реагувала байдужим бряньканням на гітарі. Музично показувала, що їй… фіолетово на моє розпинання під дверима. Врешті я запізнився на ділову угоду і з великою ймовірністю дуже вдалий контракт не буде підписаний. 

А про що мені Діма? А Діма мені про “розваги”.

— В мене вдома є все, що душа бажає: і концерти щодня, і цирк, і екшен. Навіть не знаю, чим мене ще можна здивувати, — я прикриваю очі і потягуюся на дивані. Не даремно ж переніс офіс в західну частину котеджу. Щоб бути поруч з Іванкою, пильнувати її. Няні в нас довше тижня не витримують. Але навіть це не допомагає. Часом здаюся собі абсолютно безсилим! 

А від того вічно заганяюся. Від комп’ютера болять очі, від сидіння за ним — шия, від вибриків дочки — серце. І коли тільки встигла з маленького янголятка перетворитися на важкого підлітка?

— Тобі треба відпочити, Марку! Ти просто не витягнеш стільки. Ната де зараз?

— На Балі полетіла. В нас завдяки Іванці знову тимчасова пауза. 

— Ну і супер, що пауза. Не будеш почуватися засранцем, якщо сподобається хтось в барі. Я обіцянками не розкидаюся. Якщо буде потрібно, силою тебе затягну, так що краще здайся добровільно. Тим паче Іванка зараз в подорожі з класом. Тобі не треба цей вечір знову пильнувати її, — проти цих аргументів я безсилий. 

Проте тепер, коли сиджу за столиком в барі, п’ю міцний еспресо і ледачо слухаю базікання друга, сам собі дивуюся, як погодився на це. Мені здається, я сто років не був десь без цілі, без плану, просто так, відпочинок. Щось ірраціональне.

Погляд ковзає по людях. Там закохана парочка. Там весела компанія друзяк. Ті святкують, а ті вже цілуються. Але в осяяному різнокольоровим блиманням присмерку я зачіплююся очима за одну дівчину. Вона сидить сама, але здається і не бачить нікого. Не прийшов хтось, чи вона й не чекала? Виглядає розбитою. Настільки, що я не можу припинити поглядати на неї. А красива ж! Така тендітна. Руде волосся, мов полум’я, покриває плечі. Риси обличчя аристократичні, гострий підборідок, чітка лінія вилиць, очі в обрамленні густих вій і пухкі апетитні вуста. Настільки красивої дівчини я, певно, й не бачив, бо є в ній щось більше, ніж просто врода.

— Подобається? — мою цікавість помічає і Діма.

— Красива, правда? — байдуже кидаю я.

— Дуже гарна, — киває друг. — Чого сидиш? Підійди, познайомся, запропонуй випити. А там побачиш…

Кілька хвилин я не наважуюся дослухатися до поради друга. Проте цікавість і його підтрунювання перемагають. І я, сам собі дивуючись, справді підходжу. Сто років не знайомився отак з дівчатами. Але що може піти не так? Не такий я вже й древній, всього тридцятка на носі. Просто дуже запарений.

Проте наша розмова шокує мене до глибини душі. І я несподівано для себе вирішую, що не можу залишити її саму. Бачу, що дівчина випила і мало тямить, що каже. А проте якщо їй трапиться хтось зговірливий… Хтозна, чим це може закінчитися. Я забуваю, що десь там на мене чекав Діма. Забуваю про закони розуму. Я просто простягаю їй руку і коли вона, нічого не спитавши, приймає її, я стискаю її пальчики і веду до свого авто. Дімчик сам добереться. Моє серце пропускає удар. Поруч з нею я почуваюся так, як востаннє почувався років тринадцять тому… Мов хлопчик. Але я більше не хлопчик. Я чоловік, який може подбати про слабку жінку, коли та потребує цього.

Сьогодні вона заночує в мене. Гостьових кімнат валом. Іванка повернеться в обід. Зранку я дізнаюся, чим можу допомогти їй. Найголовніше — щоб вона заснула і припинила своє зваблення, бо втриматися від такої спокуси до біса важко!