13

Дивно, Девід ще сильніше впирається в мене? Чи чому я відчуваю, як позаду ДЕЩО збільшується, втискається в район моїх сідниць, а мені стає все жаркіше? Чи, можливо, тому, що ти сама притискаєшся до нього? Ти про це не подумала, Діано? Ловлю себе на думці, що так, це саме я випираю попку таким чином, щоб бути куди ближче до чоловіка. Бажаю відчувати весь спектр вогню, який нуртує в боксерах Девіда... Так, можливо, вгамуєшся? Можливо, даси задню?

- Діано, прокинься!

Тиск починає зменшуватися, напруга позаду стає відчутно меншою, а ще через якусь мить взагалі зникає.

- Тобі мама дзвонить. Прокинься!

І тільки зараз я усвідомлюю, що це не я перервала таке інтимне зближення, не я зупинила це тертя, яке ще б пару секунд та перетворилося з іскор у вогонь. Це саме Девід взяв себе в руки, саме чоловік ввімкнув холодну голову й зупинився, не перетинаючи межі між просто знайомими та знайомими, які пізнали тіла одне одного...

- Вона вже разів п'ять дзвонила.

І тільки зараз я розумію катастрофічність ситуації. Поки мама намагалася пробитися до своєї доньки, достукатися до її уваги, саме чадо ігнорувало дзвінки рідної, а терлося п'ятою точкою об...Чоловіка, якого вона знала всього нічого. Донечка сама просилася на... цього чоловіка. Нахабно про це натякаючи, вертячи своїми сідничками перед його факелом. 

Підриваюся з ліжка, ніби в одне місце вжалена... Хоча, це не так вже й далеко від правди... Мене вжалили, і добряче вжалили, добре хоч, що на мені були одягнуті трусики. Хоча б це додумалася не знімати.

- Так, мамо, - все ж я заснула. Думала, що не склепила повік за цілу ніч, але виявляється, що все ж спала, оскільки за вікном вже підійнялося сонечко, пробиваючи свої промені до квартири, а мої очі не відразу орієнтуються в просторі. Ніби в тумані. Ледве ловлю силует Девіда, а після забираю мобільний, простягнутий чоловіком.

- Діано, ти де? - Схоже на те, що рідна ще не відійшла від вчорашньої нашої з нею суперечки, адже грізним, холодним тоном зустрічає мої слова.

- Емм... у Лесі, - не відразу згадую, що збрехала матері, оскільки погляд нарешті сфокусувався, вже все не виглядає розмитим, як було до цього і цей погляд відразу опускається нижче пояса Девіда. Мій погляд ніби на радіоуправлінні зосереджується на місці, яке зовсім недавно терлося об мою п'яту точку. Яке буквально десять секунд тому висікало іскри біля моєї попки.

- Не бреши мені! - Мама не промовляє ці слова, а прямо гарчить їх у слухавку й наразі це ідеально, тому що я умовно даю собі ляпаса, змушую підійняти погляд та впираюся ним в обличчя чоловіка. Надіюся, що він не помітив, куди були спрямовані мої очі пару секунд тому. Але надія тут же гасне, так і не встигнувши розпалитися, оскільки Девід уважно стежить за мною і явно не проґавив мого сорому. Застав мене на гарячому. - Я тільки но була в Лесі й тебе там немає! Діано, де ти?

- Мамо, я..., - як у Лесі? Чому вона туди поїхала? Невже вирішила зловити мене на брехні та... зловила? Чорт забирай, і що тепер говорити? Як викручуватися? Ще й додає дровенят у вогонь чоловік, який спостерігає за мною. Так, він явно хоче якимось чином допомогти, але наразі його увага тільки більше мене бентежить. Не дає зібратися докупи. Після сну. Після того, як він терся об мене. Після слів матері...

- Ти в того чоловіка, так? Ти спиш з тим чоловіком, так, Діано? - Зато рідна ні на мить не гальмує, тисне на газ і скоро мене переїде своїм натиском. Точніше я вже відчуваю, як вона прогинає мене під свою машину пресу.

- Я...

- Діано, я від тебе такого не очікувала! Не думала, що зроблю тобі послугу, а ти таким чином мені віддячиш! Сором який! Моя донька прос...

- Мамо! - Вона в останню мить тільки стрималася, щоб не образити мене, щоб не завдати ще одного болючого морального удару. 

- Що, мамо? Ти хочеш сказати, що це не так? Що ти не з тим чоловіком? 

Мати бере паузу, очікує на мої виправдання. А я не виправдовуюся. По-перше, не хочу ще більше залізати в тенета брехні. І так одного разу вистачить, що вона зловила мене на гарячому. А по-друге... Чому я взагалі маю виправдовуватися? Я не маю право бути з чоловіком? Мені вже є вісімнадцять, тож що не так? Вона зібралася все життя мене контролювати чи що?

- Отже, з ним, - рідна сумно зітхає, так і не дочекавшись від мене відповіді, - гаразд, Діано, якщо ти вже така доросла, якщо сама вирішуєш, як правильно чинити та з ким спати, то будь дорослою до кінця. Я відмовляюся від того кредиту на навчання, рятую своє ательє, а ти, моя доросла дівчинка, сама розв'язуй свої проблеми з навчанням, з цим чоловіком, з усім. Удачі, доню. Вона тобі згодиться у твоєму дорослому житті. Удача і клепка в голові, адже наразі цієї клепки тобі явно не вистачає, якщо ти вирішила зв'язатися з дорослим чоловіком...

***

Девід

***

- Де мій костюм? - Дідо відразу заходить з козирів, не збирається вітатися чи то питати, як у мене справи й чи взагалі я можу наразі розмовляти. А я не можу, я зайнятий, і тільки через те, що він вже в четвертий раз за якусь хвилину набирає, приймаю виклик.

- А що ти вже ласти вирішив склеювати? Обмундирування необхідне? - Навіть соромно було, коли ніс в ательє той порваний костюм. Пропонував Ренану купити новий, чи то заїхати кудись в магазин, чи то онлайн замовити, а дідо все носом вертів і подавай йому тільки цей костюм. Він в ньому женився, він в ньому і помре. Якщо що, то це його цитати, я нічого зайвого не додумую. А то подумаєте, що я раніше часу бажаю родича в могилу запхнути. Він і сам з цим завданням впорається.

- Де він, блазень ти гороховий? - Думаю, бабуся не дарма померла раніше діда, хоч і була молодше від нього на п'ять років. Таке бурмотіння витримати кожного дня, кожної години це потрібно мати сталеві нерви. Бабця і так дивом протрималася з ним сорок шість років, а далі не витримала цієї гіркої долі й пішла в кращий світ. Наразі певно переводить подих там, на небесах, а то їй знову не солодко прийдеться, коли дідо вирішить піти за нею слідом. Такий як він і там її дістане й буде продовжувати мізки колупати своєю столовою ложкою.