10

- А що ти тут робиш? - Відразу з претензії почав Девід, як тільки під'їхав до кав'ярні неподалік від гуртожитку Лесі. Я запропонувала чоловіку зустрітися та випити по гарячому напою й він вже через двадцять хвилин був по вказаному адресу. Невже мій новий знайомий очікував на те, що я можу набрати? Чи кинув все заради мене й примчав задля того, щоб провести певний час разом?

- Та... гуляла, - розгублено відповіла. Я не очікувала, що він так строго поставить питання і явно буде чимось незадоволений. Я розраховувала дещо розслабитися та повернути цей день в позитивніше річище.

- Гуляла? Принцесо, ти жартуєш? - Моя відповідь явно не задовольнила чоловіка. Він явно був не в настрої. Невже я сьогодні виб'ю лінію невдач на барабані негативу? Спочатку суперечка з мамою, потім нова вахтерка й відповідно хрест на надіях заночувати цю ніч в подруги, а тепер ще й з ним посварюся? Що це за день такий сьогодні?

- А що не так? - Можливо, ця кав'ярня не дуже? Можливо, він знає всі кав'ярні міста й тут роблю помиї, саме тому у нього така дивна реакція?

- Принцесо, я ж просив тебе не навантажувати ногу, відвіз тебе додому, щоб ти дала їй перепочинок, а ти тут же підірвалася та пішла гуляти? Реально?

- Ааа, ти за це? - На душі відбулося полегшення, хвилювання дещо вляглося, натомість на перший план вийшли позитивні емоції, які відобразилися на обличчі посмішкою. 

- За це, а за що ж ще? Навіщо ти робиш собі тільки гірше?

- Мені терміново потрібно було зустрітися з подругою з приводу навчання. Це питання не можна було відкласти на потім. Я випила знеболювальне, тож не переймайся, все добре, - а приємно то як. Запевняю Девіда, що не варто переживати, а натомість всередині розливається приємне тепло від того, що він все ж переживає за мене. Отже, не просто так він допоміг мені обробити рану, потім розв'язав питання з листівками, а після ще й... Чорт забирай, листівки... А за них же мали заплатити. Там хоч і не багато коштів, але мало вистачити на ночівлю в якомусь готелі. Чому я про це раніше не подумала? Чому відразу в голову прийшла думка попросити про допомогу у Девіда? Чи це був просто ще один привід зустрітися з чоловіком?

- А що онлайн це питання з подругою не можна було розв'язати? Чи замовити таксі, щоб не робити собі гірше? - А знайомий все не вгавав, таке враження, що ще трішки й відшмагає мене по п'ятій точці за мій непослух.

- Але справді ж все гаразд, нога не болить. Чесно-чесно. Давай краще замовимо кави. Ти яку будеш? - Я вирішила перевести тему в інше річище, щоб не ялозити питання з ногою. Насправді вона дещо боліла, але це залишиться нашим маленьким секретиком, окей? Я на вас сподіваюся, не підведіть мене.

- Я візьму, а ти сиди й не сіпайся, - наказав Девід, а я й перечити йому не збиралася. Таке піклування підкуповувало, від такої турботи стосовно мене ставало приємно.

- Звідки ти знав? - Я не могла повірити власним очам, коли чоловік повернувся вже із замовленням та поставив переді мною горнятко з кавою.

- Про що знав? 

- Що ця кава моя улюблена, - переді мною знаходилося мокко, мій улюблений вид кави. Якщо брати кращу каву з найкращих, то ця була найкраща. Моя фаворитка.

- Інтуїція й деякі висновки на підставі того, скільки я тебе знаю, - і якось при цьому загадково посміхнувся, наділяючи цю посмішку якимось своїм прихованим підтекстом.

- І що ж це за висновки ти такі зробив за ці пару зустрічей, що у нас були? - Напевно, Девід це саме та людина, яка збирає навколо себе величезну публіку, привертає увагу цієї публіки до себе й тримає цих людей в напрузі протягом всієї своєї розповіді. В чоловіка є харизма, в нього є енергетика, яка притягує до себе і яку не реально не відчути. Тож не дивно, що я ледве рота не відкрила в передчутті відповіді знайомого. Лише правила етикету змусили мою нижню щелепу триматися верхньої та не осоромитися ні перед чоловіком, ні перед персоналом даного закладу.

- Ти дуже ніжна, як ці вершки. Солодка, як шоколадний сироп в цьому напої, - ще не встиг Девід повністю схарактеризувати мене на прикладі мокко, як мої вуха почали палати у вогні, а серце в шаленому ритмі відстукувало й ганяло кров по тілу. І якщо серце було надійно сховано, чоловік не міг бачити, як воно скаженіє, то от червоні вуха явно були перед його очима. Видавали мою збентеженість по повній програмі. - Але водночас мені здається, що в тобі приховано щось таке...

- Гірке, як еспресо? - Після порції приємних слів буде і ложечка дьогтю, чи то точніше горстка еспресо?

- Чому ж гірке? - Девід посміхнувся на мої висновки, - можливо, і куди солодше від сиропу. Можливо, і найголовніша частинка тебе, як еспресо в цьому напої.

- І що ж це? 

- Це щось чудесне. Щось неймовірне, що відкривається тільки для справжніх поціновувачів даного напою. Так і ти відкриєшся повною мірою тільки перед тим, хто готовий буде смакувати тобою, насолоджуватися та відчути твій розкішний напій...

Мені здається, чи варто ставити позначку 18+ в нижньому кутку екрана? 

- Діано! Діано!

Звідкись, ніби крізь товстий шар води долинає чийсь голос і кличуть саме мене. Тільки от звідкіля він лунає цей голос? Десь ніби зверху, але от де точно...

- Діано, з тобою все гаразд? - Ага, ось звідки... Схоже я випала на якийсь час з реальності та не подавала знаків адекватності, оскільки дещо підіймаю голову й перед собою бачу схвильоване обличчя Девіда, який і хотів догукатися до мого мозку. 

- Т-так, - дещо заїкаюся, тому щоб впевнити чоловіка в тому, що все гаразд, згідно киваю головою.

- Я тебе образив цим порівнянням? - І так пильно дивиться прямо мені у вічі, що таким чином не допомагає вилізти з тієї ями шоку, в яку я по дурості впала.

- Та ні, ні, просто..., - можливо, сказати Девіду, що у мене ще не було хлопців в плані інтиму й тому так нервую? Це ж має зійти за виправдання? Це ж нормально незайманій дівчині соромитися таких двозначних порівнянь? - Я з мамою посварилася...