8

Мій дідусь, коли він ще був живий, полюбляв дивитися бокс. Він і сам в минулому займався цим видом спорту, тож цікавився світовими подіями в цій галузі. І деколи я зіставляла компанію дідусю й переглядала боксерські поєдинки разом з ним. Більше заради того, щоб провести час з рідним, поспілкуватися, і тому дідусь був радий тому, коли я ставила питання стосовно боксу. Запитувала про ті чи інші терміни, що вони означають, довідувалася різними боксерськими маневрами. Просто заради того, щоб поговорити з рідним. І ось зараз, коли я сиджу в цьому приміщенні, окутана піджаком Девіда, розумію, що на якийсь час втілилася в того самого боксера з телевізора дідуся. З чого б таке порівняння? Та з того, що мені необхідна була хоч невеличка перерва, як ото дають спортсменам між раундами. Так і мені треба було перевести подих та зібратися перед новою схваткою з чоловіком, поки він не повернувся з аптеки.

Девід застосовував заборонені прийоми, які згубно впливали на моє тіло, мою свідомість. Коли я повернулася до чоловіка спиною, то була практично на сто відсотків впевнена, що він помітить, наскільки я хвилююся, адже по моїй шкірі помчало ціле стадо мурах, а коли Девід почав розстібати блискавку на цьому костюмі... Попри те, що було неймовірно жарко, що на вулиці, що тим паче в цьому телефоні, я відчула, як холод почав огортати моє тіло. При цьому жар нікуди не зникав. Таке враження, що зіткнулися дві могутні стихії й намагалися перетягнути канат на свою сторону. А я і була цим канатом, котрий вони шарпали туди-сюди.

Та це ще нічого, це ще був тільки десерт перед головною стравою, адже коли я повернулася до чоловіка обличчям... Жар все ж таки переміг. Взяв вверх. Я тут же прикрила свої груди руками, не хотілося здатися якоюсь легковажною дівчиною. І з цим завданням я так-сяк впоралася, а ось що робити з трусиками у квіточку? Їх теж прикривати? Чи вдати, що все гаразд і нічого такого екстраординарного в такій спідній білизні немає?

Сумніваюся, що Девід часто зустрічав таких дівчат, як я, з таким специфічним смаком у виборі нижньої білизни. Впевнена, що до зустрічі з чоловіком панянки готувалися дай Боже й вибирали таку білизну, щоб вона змусила втратити голову чоловіка, а не порадувати цим яскравим садом на трусиках. Та чого я взагалі переймаюся? Він і не мав мене побачити без одягу. Якщо на те пішло, то взагалі наша зустріч виявилася спонтанною. Тоді які до мене та моєї спідньої білизни можуть бути претензії?

- Як ти? - Добре, що Девід дуже швидко повернувся й перервав мій процес самокопання, бо в будь-якому випадку я б закопала себе й чорт його знає, чи звідти викопалася. Таке враження, що я вирішила, що лопатою копати психологічну яму собі самій буде довго, тому замовила бульдозер, котрий мав впоратися з цим завданням за декілька хвилин.

- Нормально, - мізками трішки їду, кульки за ролики заходять, але в цілому нормально. Це ж він про ногу питає, еге ж? Так от, вона в нормі.

- Зараз буде трішки боляче, тож потерпи.

Попередив чоловік, а після обробив рану й замазав її зеленкою. При цьому так все це бережно робив, що я захопилася його відточеними рухами й навіть не відчула болю.

- Ну як, сильно болить? - При цьому ще й дує на ранку, щоб таким чином полегшити мені страждання.

- Та ні, взагалі не болить, - моя травма зараз взагалі не грає ніякої ролі, я спостерігаю за цим чоловіком й не можу повірити, що він здатен так ніжно й бережно поводитися. Ще буквально вчора він одним ударом поклав на лопатки здоровезного мужика, що тому явно буде потрібна ринопластика, а зараз Девід так боязно обробляє мені ранку й дує на неї, ніби я маленька дівчинка й чоловік боїться, щоб мені не було "бо-бо".

- Давай одягайся, я відвезу тебе додому, - відстороняється, підхоплює мою одежу й простягає її, ніби підтверджуючи, що він рішуче налаштований притримуватися свого плану й відмовки не приймаються.

- Як додому? А як же листівки? Мені потрібно їх роздати, - та все ж трішки нахабнію, дещо протестую проти того, що не все так буде, як то він задумав. При чому я це роблю не задля того, щоб показати свій характер, а по факту пояснюю ситуацію.

- Скільки тобі мали заплатити за цю роботу? Я тобі дам ці гроші, але тобі не можна навантажувати ногу.

Посмішка ледь не виплигує на моє обличчя, бо приємно, що Девід за мене дбає. Хоч він явно перебільшує масштаби проблеми. Нога хоч і поболює та це не так катастрофічно, як чоловік хоче піднести. Та все одно, чорт забирай, це приємно.

- Та тут не в грошах справа, а в тому, що я не можу підставити людину. Я обіцяла, що роздам ці листівки, тож маю дотриматися обіцянки, - думаю, якщо я зараз просто зберуся й піду собі з чистим сумлінням додому, то вже завтра у мене не буде цієї роботи. А оскільки ми з Лесею разом сюди влаштовувалися, то я й подрузі підкладу свиню своїм завчасним відходом.

- Гаразд, зробімо по-іншому.

Не знаю, що там задумав Девід, але наступної миті він вихопив з кишені мобільний та до когось набрав. Буквально якась хвилина, а то й менше й чоловік повернувся до мене, закінчивши ці поспішні перемовини.

- Все, я домовився щодо цих листівок. Через двадцять хвилин під'їде людина й роздасть все до останньої брошурки. Можеш навіть не сумніватися.

- Дякую, - я не знала які мотиви переслідував Девід, так віддано мені допомагаючи, але я ще ніколи не відчувала себе настільки захищено від цього світу. Так, моя мама старалася убезпечити мене від проблем, від різного роду негараздів, але таке враження, що образ такого лицаря на білому коні куди більше підходив чоловіку, тому Девіду цей образ ідеально личив. Мені не здалося при першій нашій зустрічі, він дуже гарна людина.

- Ну що ж, а тепер можемо їхати? Тобі допомогти одягнутися, чи ти сама?

- Сама, - я не втрималася й викрикнула, щоб не дай Боже не допустити того, що чоловік займеться моїм одяганням. Я б не витримала другого нищівного раунду. Я ще від першого не відійшла. А нам ще разом їхати в одній машині...