1

Девід

***

- Що ти хотів, діду? - Відразу з порогу цікавлюся в родича, бо той сказав по телефону, що має щось термінове й просив невідкладно приїхати, і він хоч і з гидким характером та все ж таки я його поважаю. Саме тому тут же приперся до нього додому.

- І тобі привіт внучку, - ти дивися, обійматися кидається, це "внучку" теж ріже слух, що ж могло такого трапитися, що його так "пробило" на ніжності? - Ти без цієї? - І за спину мою заглядає, ніби там хтось схований та наступної миті вискочить звідтіля з викриком "сюрприз".

- Так, я без Даяни, - дідо не терпить мою дівчину, точніше вже колишню дівчину, адже ми з нею розійшлися пару днів назад. Ініціатором розриву цих відносин виступив саме я, адже відчував, що все одно у нас з неї нічого не вийде, перегоріло, пережилося, більше нічого до цієї дівчини не залишилося. Ось тільки чого родич так її не терпів... Не зрозуміло. - Ми з Даяною розійшлися.

- Нарешті тобі Бог на розум дав! - Весело вигукує дід та знову кидається до мене обійматися. Чорт, краще я б тримав язик за зубами, а то ще подумає, що я порвав відносини з дівчиною заради нього та його бажання від неї позбутися. - Це добре! Порадував діда так порадував! Молодець! Хоч хтось ощасливив старого!

- Так, а що ти хотів? Що трапилося? - Я переймався стосовно того, щоб йому не було погано, все ж таки мужику восьмий десяток пішов, серце час від часу влаштовує каверзи. Та дивлюся, що дід Ренан ще дай Боже, ледве не підплигцем прямує кудись та ще й мене за собою тягне. - У мене ще повно справ на сьогодні, тож...

- Зачекають твої справи, нікуди не дінуться, - махає родич на всі мої слова, ніби я маленька дитина, взагалі не розуміє цей світ й промовляю нісенітницю, щось типу того, що Санта існує, - тут куди цікавіші справи.

- Які ще цікавіші справи?

Ренан живе у величезному триповерховому будинку. Крім нього тут ще знаходиться тільки покоївка і куховарка, дві жінки похилого віку, котрі змогли якимось дивом вживатися з характером діда. Раніше прислуги було куди більше, але всі вони не могли витримати постійних скарг діда на те та на се, а коли родич взагалі був не в настрої, то міг дістати свого коронного ціпка, на кінці якого знаходилася вирізьблена з дерева голова лева й так тим ціпком віддубасити, що охочих тут працювати було зась. Тож тільки дідо та ще дві жінки проживали в цьому будинку на постійній основі, а от зараз чую якісь крики, сперечання, гул. Такий гармидер явно не могли влаштувати дві старенькі жіночки. Тут явно щось не так.

- Дивися, - ми прийшли на заднє подвір'я будинку, де у діда знаходився басейн, в якому він влітку купав свої кісточки та відлежувався на шезлонгах. А зараз тут знаходилася купа народу і цей народ... був мені дуже і дуже відомий. Кожного з них я прекрасно знав і навіть більше - був пов'язаний з ними сімейними тенетами.

- Що вони всі тут зібралися? - Кидаю погляд на Ренана й не можу усвідомити, чому він настільки радісний в цю мить. Наразі на задньому дворі знаходяться два моїх двоюрідних брати зі своїми дружинами та дітьми. Двоюрідна сестра з чоловіком. І навіть мій рідний брат зі своєю дівчиною, яка найближчим часом має стати його дружиною, при цьому вона вже виношує малюка від Раяна. Мого брата. 

- Радію, що зібрав всю родину разом, - і продовжує шкіри свої білосніжні зуби. Що-що, а за цим дідо завжди стежив та дбав набагато більше, ніж про родинні зв'язки, про які він тут зараз мені заливає.

- Рахуй, що я вже зварив макарони, які ти так хочеш мені навішати на вуха та подав їх до столу. А тепер перейдімо до реальності, я ж кажу - немає часу грати в ці ігри. Що вони всі тут роблять? На чорта ти їх тут всіх зібрав?

- Що ж, ховрашки всі в зборі, можна переходити до десерту, - задоволено потирає руки дідо, і хоч йому сімдесят два роки по паспорту, але в цю мить я дав би йому максимум десять. Ці блискучі очі, щаслива усмішка... Це може означати тільки одне.

- Ти знову взявся за своє? - Останнім часом тільки такі розваги радують Ренана, і він їх час від часу із задоволенням влаштовує. Зіштовхуючи рідню лоб до лоба заради статків.

- Ну що, розпочнемо наші голодні ігри?

- Які ще голодні ігри? - Нетямуще дивлюся на діда. Деколи мені здається, що вже все, прийшов час і діда повністю та назавжди захопив маразм, настільки він видумує та промовляє нісенітницю. Але я ж то прекрасно знаю цього чорта, мозок у цього старого працює в рази краще, ніж в якогось молодого хлопця чи дівчини, тож тут якась каверза. Та питання на мільйон - яка саме? Що він надумав на цей раз?

- Зараз побачиш, - не маразм, а знову якийсь підступ - це я розумію по задоволеній фізіономії родича, - Денис!

- Так, дідусь Ренан, - один з двоюрідних братів вже тут як тут і практично заглядає в рота дідові, очікуючи нової команди з вуст старого. - Привіт, Девіде.

- Привіт, - хлопець швидко тисне мені руку, кидає мимовільний погляд на мене, а після вся його увага зосереджена на Ренані. 

- Будеш перший, вперед!

- Так, дідусю Ренан! - Ледве честь не віддає Денис і тут же кудись поспішає.

- Що тут відбувається? - Коли дід сказав Дену, що той буде в чомусь перший, то в того так очі загорілися, ніби він отримав те, чого бажав все своє життя. І тепер побіг за тим, що йому мали видати з барського плеча. Що за чортівня?

- А ти дивися уважно, - і киває в бік гірки. Чималої водяної гірки, якої тут не було, ну, я точно не пам'ятаю, щоб вона тут знаходилася. Та і навіщо вона діду, який якщо необережно десь ляпнеться, то ще свої кісточки буде збирати пів дня по підлозі?

Та схоже Ренану ця гірка і дарма не потрібна, він її використовує явно з іншою ціллю. Бачу Дениса, який вжалений біжить до цієї гірки, забирається на неї, при цьому всі інші завмерли й очікують, що відбудеться надалі. Якого біса така прискіплива увага? Окей, гаразд ще можна зрозуміти дітей, у яких дитинство грає в одному місці й така водна гірка для них за щастя. Але чому всі дорослі настільки зосереджені на цій гірці й на Денисові, який забрався на неї й вже махає руками, як вітряками?