Глава 10

Зоя

Я спокійно поклала Кирила, коли пролунав дзвінок у двері. Підірвалася, як ужалена, боячись, що син прокинеться. На щастя, не прокинувся. Я швидко пішла до дверей і, перш ніж кнопку дзвінка натиснули ще раз, відчинила.

— Гліб?

— Ага, я…

Він проштовхнув мене вглиб квартири й тільки потім я помітила дівчину, яка зайшла за ним. Вона швидко кивнула мені й відвернулася, розглядаючи інтер’єр квартири.

— Що ти тут робиш? Саша поїхав святкувати…

— Так у курсі я. Сидить, сумує, чекає тебе, — байдужим голосом відповів Гліб.

Я здивувалася, не знаючи, що сказати. У якому сенсі — чекає мене?

— Що стоїмо? — звернувся до дівчини, що прийшла з ним. — Кухня направо, йди розкладай усе.

Вона кивнула й за хвилину зникла за дверима кухні, я ж подивилася на Гліба в очікуванні пояснень.

— Це вбрання, — він простягнув мені дві мотузки пакета й усміхнувся.

— Яке вбрання? Що взагалі відбувається?

— А я сподівався, усе буде швидко, — засмучено пробурмотів він.

Я здивовано кліпала очима й чекала пояснень.

— Ну що? — усміхнувся Гліб, демонструючи ямочки на щоках. — До Саші збиратися будемо. На день народження.

— З якого дива? — вперлася я. — Я там нікого не знаю й Саші вже сказала, що не піду.

— Мене знаєш? — уточнив Гліб і, дочекавшись мого кивка, узяв мене під руку. — Ось і ходімо збиратися. Аля тобі макіяж і зачіску організовує по-швидкому, одяг і взуття всередині пакету.

— Почекай, — зупинила його біля дверей кухні. — Тебе Саша попросив мене привести?

— Саша взагалі не знає, що ти будеш. Це мій йому сюрприз.

— Але як же… — заторохтіла, намагаючись чинити опір тому, що Гліб мене тягне на кухню.

— Мовчки, Зоє, мовчки. Йдемо, нумо. Я тебе запрошую як свою супутницю, — він знову усміхнувся, і я трохи розслабилася, відчуваючи абсолютний спокій Гліба.

— Так, стоп, — міркувала вже тверезо. — Мені немає з ким залишити сина!

— Зараз няня приїде, вона вже в дорозі. Кілька хвилин. Він спить, до речі?

— Ну так.

— От і чудово! Вважай, їй тільки посидіти з ним потрібно, але навіть якщо й ні… повір, я знайшов найкваліфікованішого фахівця.

Після цих слів він відчинив двері на кухню й буквально заштовхав мене всередину. Я зупинилася, вражено втупившись в кількість всіляких тюбиків і баночок, розкладених на столі. Трохи осторонь стояв фен, плойка, кілька утюжків. Я глитнула, усвідомивши, що Гліб підготувався ґрунтовно. Треба ж, і дівчину, яка погодилася красу вдома опівночі навести, теж знайшов.

— Нумо, сідай, — він підштовхнув мене до стільця.

Я сіла. На груди відразу лягла накидка, яку дівчина застебнула навколо шиї.

— Спочатку я зроблю зачіску, потім макіяж, — почула приємний голос. — Спробуй розслабитися.

І я чесно спробувала, до кінця не вірячи в те, що відбувається. Мені здавалося, що це сон, і я ось-ось прокинуся. Розплющу очі й побачу Кирюшу, який сопе поруч. Коли ж Аля взялася за макіяж, а потім сказала, що я можу розплющити очі, стало навіть страшно.

— Гей, — покликала мене дівчина. — Я дзеркало тримати втомлюся.

Я боялася побачити там повне перевтілення. Раптом згадала новорічну ніч, коли ледве впізнала себе в дзеркалі. Тоді майстер постаралася на славу, я повністю змінилася. Зараз же було страшно побачити щось подібне, але варто було мені розплющити очі, як я розслабилася. У дзеркалі була я. Аля лише підкреслила риси обличчя, трохи підвела очі й нафарбувала вії. Образ доповнювали голлівудські локони, які спадали плечима. Я безумовно була гарною, але все ж не розуміла, навіщо це все.

До чого Глібу вести малознайому дівчину на день народження до брата?

Я думала про це, поки мене залишили на кухні одягатися. І все не наважувалася вийти в коридор. Було страшно поглянути на себе в гарній червоній сукні й ботильйонах на шпильці.

На спинці стільця висіла чорна куртка-косуха, яка доповнювала образ, а в мене тремтіли руки. Було відчуття, що я потрапила в казку. Не кажучи вже про те, скільки сумнівів і страхів! Яким же, виявляється, нудним було моє життя ще два дні тому. І якби мені хтось сказав, що незабаром я піду на день народження чоловіка, від якого народила сина, у супроводі його брата, я покрутила б біля скроні пальцем.