3

- А ми до речі сьогодні святкуємо перемогу в перегонах нашого чемпіона, - друг цього Дена, Артур, киває на товариша, а потім додає, - ну правда він не абсолютний чемпіон, адже я не брав участь в цих змаганнях, але нехай малий потішиться сьогодні.

- Наступного разу буду очікувати тебе на трасі, там покажеш на ділі, який ти майстер, а то язиком вертіти багато мізків не потрібно. А, забув, у тебе їх і так обмаль, - цей "малий" кидає шпильку у відповідь своєму другу, і мене б іншого разу таке спілкування напружило та перенесло в певний дискомфорт, але оскільки ми зі Стасею вже провели в цій компанії доволі багато часу, то мене це навпаки бавить. 

Ще при знайомстві одне з одним я була натягнута як струна, адже очікувала, що до нас з подругою буде зверхнє ставлення, і ми дуже швидко ретируємося звідсіля, але обидва чоловіки мене вразили. Вони були прості, от ніби в дошку свої. Начебто ми з ними знайомі всього не пару хвилин, а як мінімум пару років. У мене раніше були такі випадки, коли я дуже швидко знаходила спільну мову з іншими людьми й вони ніби були для мене як дуже близькими, але це були дівчата. А от що стосується хлопців... То таке зі мною вперше. Зі Стасею може і ні, бо вона була настільки розкута у спілкуванні, що я навіть їй дещо заздрила. І дещо переймалася, адже як же її коханий? Не те щоб подруга робила якісь гидкі речі, але думаю батькові її дитини не сподобалося б те, щоб він побачив наразі. 

- Ооо, так ти гонщик? Вітаю з перемогою! - Це вирвалося з моїх вуст, це було вимовлено не мозком, а емоціями й це наочно показувало, що я справді розслабилася й почувала себе комфортно в цей момент, в цій четвірці. 

- Дякую, дуже приємно, - посміхнувся Денис, і мені навіть здалося, що він на певну мить засоромився від цього привітання та йому було не зручно, що Артур згадав про цю перемогу. Чим більше я пізнавала цього чоловіка, тим більше ілюзій розбивалося на маленькі частинки та безслідно зникало. Я б ніколи не подумала, що такі персони можуть зашарітися від звичайного вітання з вуст простісінької дівчини, на яких такі персони навіть уваги не звертають. Такі чоловіки зазвичай нахабні, вульгарні, по хорошому і не дуже напористі. Одним словом ще ті покидьки для такої верстви населення, як я. А тут все кардинально відрізняється, і нічого з того, що я перерахувала вище, взагалі немає. - Любиш швидкість?

- Воу, які інтимні розмови почалися, - встряв у діалог товариш Дена, який, як на мене, був не таким симпатичним як його товариш, тож брав натиском. Навіть ось ця кинута ним фраза якась недоречна, одне діло жарти, а це вже нахабний перехід на особистості.

Та виявилося, що так вважаю тільки я, адже Стася в цю мить почала так заливисто й щиро сміятися, що мені здалося, що їй стало кепсько й вона таким своєрідним чином намагається виплюнути оливку, яку подруга перед цим закинула в рота. Але ні, дівчина чи то вже добряче була на веселощах, чи то мала плани на гарне продовження вечора з Артуром, але не кволо так підлизала чоловіку в плані підтримки.

- Можливо крихітко нам варто покинути цих голубків? - Артур сприйняв сміх шакала з вуст Стасі на свій рахунок, тож почав кувати, поки було гаряче. - А то вони зараз тут влаштують нам сцени вісімнадцять плюс.

- Не варто, відпочивайте собі та обмінюйтеся досхочу жартами, - беземоційно, але твердо промовив Ден, що мало означати, що йому теж не до вподоби, куди завернув його товариш, а потім обернувся до мене, - не проти трішки подихати свіжим повітрям та поспілкуватися без місцевих гумористів?

- Так, залюбки, - я випалила це так швидко, що мені здається кожен з трійці здивовано поглянув на мою персону в цю мить. Та і я сама трішки в шоку була від того, що не роздумуючи згодилася на пропозицію Дениса, але наразі для мене це було настільки доречним, настільки потрібним, ніби чоловік вкотре прочитав мої думки й втілив їх у реальність. Начебто відчував, що саме мені потрібно зараз, саме в цю мить.

- Ти точно впевнена, що все гаразд? - Підскочила до мене Стася, коли я вже вилізла з-за столу й попрямувала за Денисом на вихід.

- На сто відсотків, не переймайся, відпочивай, - як підскочила подруга до мене, так само швидко і присіла назад, бо я хоч і не застосовуючи багацько сили, але впевнено посадила п'яту точку дівчини назад на диванчик. І зробити це було доволі легко, бо Стася от взагалі не пручалася, вона явно була здивована моєю поведінкою. Це легко читалося у її очах... Ніби як - "що з тобою, Ві? Де твоя природжена скромність та замкнутість?"

А я і сама не могла відповісти на ці питання, бо це був ніби якийсь моментальний порив, ніби мені кров з носа потрібно було залишитися з цим чоловіком наодинці. Так, усвідомлюю, як це дивно звучить, але це начебто було вище мене, начебто це було головною ціллю мого життя...

- Ти вибач за Артура, він відверто несе якусь маячню, - вимовив Денис, як тільки ми вийшли з нічного клубу та відійшли далі від входу, бо там наразі зібрався цілий аншлаг з охочих потрапити всередину закладу. Але судячи з того, як три охоронці розпихували цей народ в боки й при цьому кидали прокльони направо та наліво, то далеко не всі сьогодні зможуть покрутити тілом в цьому приміщенні й насолодитися сповна цього вечора.

- Та все нормально, в мене он подруга також на веселощах, і на одній хвилі з твоїм другом, - я вкотре зашарілася за сьогоднішній вечір, адже знову таки чоловік виявився не тим, ким я його вважала спочатку. Замість самовпевненого індика, який розпустив свого хвоста завдяки багатим батькам та їх грошикам, переді мною поставала чемна, толерантна людина, яка міцно трималася ногами на землі завдяки собі й тільки собі. І ця людина не літала в хмарах від своєї величі та самолюбування.

- Хто нам заважає теж провести гарно час? - Надійшла неочікувана пропозиція, яку за інших обставин я б прийняла різко та в штики, але не сьогодні, не поряд з Денисом.

- Ти про що?

- Ти ніби любиш автомобілі? Чи я помиляюся?