Смуток Фауста

«Людська трагедія переплітається з холодним болем пам’яті, який стає смутком Фауста на могилі нещасного», – прочитав він у газеті й дописав: «Особливо, коли біль, квітнуть мрії на дитячих могилах», – і кинув листок у вогонь. Усе згорає, людина нищить себе вогнем розуму, садизму чи слабкості. Сила стає трухлявою згадкою, але є люди, схожі на скульптури, хтозна.