І Частина Весна - Літо 2019 рік 1 Глава Травень2019 рік

Помста – таке солодке слово,

Захоплює тебе усього…

І вже не знаєш, хто ти й де?

Так легко втратити себе.

Але прийшов той час,

Коли усе змінилося до невпізна́ння,

Смугастим наше є життя,

Лиш крок від помсти до кохання…

(Оксана Грицина)

Прокинулася з самого ранку і замріяно спостерігала за щоденним чудом - народженням нового дня. Завтра в неї особливий день. Завтра вона закінчує школу і стає на рік старшою. Сімнадцять років, це ще не повноліття, проте це той час, коли відкриваються нові простори, можливості та горизонти. Час обирати те, яке стане майбутнє. Час змін…

З приємним тремтінням вона чекає на цей день, адже попереду стільки захопливих та цікавих вражень. Останній дзвоник, святкування її дня народження, випускний. Ніка вирішила, що святкуватиме своє сімнадцятиріччя з своїми однокласниками, адже скоро вони усі розійдуться і вже не буде так, як було.

Вона поглянула на весільну світлину, що висіла на стіні, та пригадала події минулорічної давнини.

Травень 2018 рік

З самого ранку весь персонал ресторану в готелі «СофіНіка» заклопотаний та переполоханий. Це і не дивно, адже сьогодні надзвичайна подія – день одруження їхнього власника Рустема Давлетова. Його майбутня дружина – Софія не хотіла пишного свята, але по-іншому б все одно не вийшло. Рустем покликав своїх ділових партнерів, рідню з Криму, друзів з Америки - Данила та його вагітну дружину Ларису. Софія покликала увесь персонал з  свого кафе «Фіруза». Також не забули і про колишнього свекра Софії, Ореста Івановича з його дружиною Дариною. Ось і назбиралося море народу.

Вероніка з самого рання зайнялася манікюром та макіяжем нареченої, адже не кожен день видаєш маму заміж. Дівчина попросила свою співробітницю Валю, щоб зайнялася зачіскою. Робота в салоні краси давала свої плюси. Через три години перед Нікою мама-наречена засяяла у всій своїй красі.

 - Яка ж ти гарна, мамо! – захоплено промовила донька.

 - Це все завдяки тобі, - щасливо усміхнулась Софія, - і Рустему, адже він зробив мене найщасливішою жінкою в світі.

Ніка на сто відсотків погоджувалась з цим, адже відколи вони разом, то мама постійно усміхнена та щаслива. Добре, що все владналося і Рустем повернувся. За допомогою друга Данила йому вдалося вирватися з того неправомірного полону, що влаштувало російське ФСБ в Криму.

Перед початком церемонії усі спостерігали за хвилюючими митями зустрічі Рустема з рідними. Його мати Аміна плакала від радості, а брат Тимур з дружиною Діною міцно обійняли та бажали щастя. В цей момент зустрічі їх засмучувало лише те, що батько Рустема  Ахтем не дожив до такої радісної події. Софія також раділа приїзду чоловікових родичів, адже давно мріяла показати Діні материкову частину України, оскільки жінка ніколи не виїжджала за межі Криму.

Не менш хвилюючою була зустріч з Ларисою. Вона є рідною сестрою колишнього чоловіка Софії, Олега і волею долі або провидіння, стала дружиною найкращого друга Рустема. Ніка дуже сумувала за своєю тіткою Ларою, животик її вже є кругленьким, мов справжній м’ячик. Вона стала такою милою і пухкенькою, що ніхто б не смів подумати, що її колись вважали справжнім стервом. Ніка вже не могла дочекатися, коли народиться її двоюрідна сестричка.

 - Ох, ще трішки, - говорила Лара, погладжуючи живіт. - Я вже й сама не можу дочекатися.

 - Ти взагалі така відважна, - сказала Софія, - в твоєму стані вже небезпечно так далеко подорожувати.

 - Ти ж мене знаєш, - говорила Лариса, - якщо я вирішила щось зробити, то мене не спинити. Та й почуваю я себе добре.

Орест Іванович з сльозами на очах зустрічав свою доньку.

 - Я так хвилювався за тебе, Ларочко, - обійняв дочку.

 - Тату, зі мною все гаразд. А от тобі зайвий раз не потрібно хвилюватися.

 - Як там Олег? – запитав старий про сина.

 - Все нормально, йому потрібно ще багато займатися, щоб остаточно встати на ноги. Але його доглядальниця Емілі стежить за ним, як жандарм, тому, думаю, він швидко піде на поправку.

Святкування проходило в гармонійно-веселій атмосфері. Більшість запрошених гостей знайомі між собою, тому не відчувалося якогось дискомфорту.

Вероніка із завмиранням серця спостерігала за першим танцем наречених, таких щасливих та закоханих, не зважаючи ні на що. Обоє в минулому багато страждали, обоє помилялися, переживали розлуку та випробування і все таки залишились разом.

Після того злощасного парі, яке влаштував колишній хлопець Ніки Сергій, дівчина так і не змогла нікого більше покохати. Вона розчарувалася в хлопцях та зневірилася в їхній щирості. Ніка не вірила в кохання, хоча і бачила його прояви між мамою та Рустемом, Ларисою та Данилом, навіть між дідусем та Дариною, проте у власне кохання не вірила. Вважала, що це почуття в ній перегоріло і вже ніколи не відродиться.

Дивлячись на щасливу маму, Ніка не хотіла зациклюватись на своїх почуттях та проблемах. В цей момент вона для себе вирішила, що ніколи не згодиться на нічого незначущі стосунки і віддасть своє серце та тіло лише тому, хто її щиро покохає. Та не відомо, коли це станеться, адже на даному етапі її життя все стабільно без змін.