2 Глава

Час тягнувся нестерпно повільно. Христина не знала скільки часу вона тут знаходиться, день на вулиці чи  ніч, ні котра година. Невідомість лякала та гнітила її. Скоріше б вже прийшов той викрадач, адже вже неможливо чекати. Нехай би вже виклав свої умови, щоб знала, що на неї чекає. Можна з’їхати з глузду від того незнання та чекання.

Христині здалося, що пройшла вже вічність з того часу, як пішов той старий. Ніхто так і не приходив і вона відчула, що хоче спати. Це хвилювання та емоційне перенавантаження геть втомили її. Трохи пойорзала по підлозі, щоб зручніше вмоститися. Не хотіла думати про погане, тому заплющила очі і пригадала весілля Ніки та Ерні.

Спогади

Вероніка та Ернест одружуються на День усіх закоханих – 14лютого.

 - Але чому взимку? – запитала Христина у Ніки.

 - Тому, що саме цього дня рівно рік тому, я зрозуміла, що кохаю Ернеста., - промовила подруга. В кімнаті вони були одні, тому ніхто не чув їхньої розмови.

 - А-а-а, зрозуміло, - усміхнулась Христина і хитро додала, - а Ерні в курсі?

 - Так, я йому розповіла про це, - кивнула Ніка. – Між нами більше не має і не буде секретів.

 - Ти так впевнено про це сказала, але життя таке непередбачуване, тому хтозна, як воно буде.

 - Так, ніхто не знає, але ми впевненні у своїх почуттях і довіряємо одне одному.

Христина була подружкою нареченої, а Вадим дружбою, як не дивно це виглядає. Ернест і Вадим після усіх тих перепитій з Ніко дуже посварилися. Та минув час, хлопці охололи, переосмислили все і, зрештою, помирилися. Вадим зрозумів, що Ніка його не кохає і змирився з цим. Його кохання до неї почало висихати, як квітка, яку не підливають. Щоб кохання існувало, його потрібно постійно підживлювати і плекати.

Святкувати вирішили у кафе «Фіруза», що  належить мамі Ніки – Софії. У зв’язку з тим, що у світі та в Україні в тому числі панує страшна пандемія, то усюди існували карантинні обмеження. Запрошених гостей було не багато, лише самі рідні і близькі. Вероніці було трохи сумно, що її татові з його дружиною Емілі та тітці Ларі з сім’єю не вдалося прилетіти з Америки, адже це дуже небезпечно. 

На весілля запросили дідуся Ніки з дружиною Дариною, весь колектив салону краси, де вона працює та ще декількох друзів. Звичайно, були ще гості зі сторони нареченого.

Стосунки між обома родинами доволі напружені, адже колись мати Ернеста – Уляна, дуже не гарно вчинила з сім’єю Ніки і це вплинуло на подальший розвиток подій. Проте, заради щасливого майбутнього дітей, батьки пішли на компроміс і помирилися. В минулому Вероніка також мала великий конфлікт з Уляною і мало не втратила своє кохання, але вони також знайшли вихід з ситуації.

Христина з посмішкою спостерігала, як її друзі складають весільні обітниці в церкві. Ще зовсім юні. Їм лише по вісімнадцять років, але  вони вже готові ступити в доросле життя і взяти відповідальність за свою сім’ю. 

Вероніка була немов чарівна принцеса у весільній білосніжній сукні, а Ернест у світлому костюмі трійці виглядав справжнім красунчиком. Христина щиро раділа за друзів, адже знала через які перепони їм довелося пройти, щоб зберегти своє кохання.

Другою дружкою була Юля, однокласниця і подруга дитинства. За другого дружбу обрали її хлопця Андрія. Юля та Андрій навчаються в одному вузі в Києві і планують  одружуватися влітку.

Після усіх офіційних церемоній гості поїхали в кафе, а молодь відправилась на фотосесію. Весілля взимку зачаровує своєю особливою чарівною магією. Білий сніг виблискує на сонці кольоровими самоцвітами. Все навкруги таке казкове, незвичне та білосніжно-чисте. Фотографії вийшли просто неймовірними і залишили приємні спогади на довгі роки.

Христині дуже сподобалось весілля. Вони з Вадимом багато танцювали та брали участь у різних конкурсах, адже статус дружби та дружки зобов’язує бути веселими. Правда, виникла трохи незручна ситуація, коли довелося під викрики гостей «Гірко!» цілуватися з Вадимом. Вони з Вадимом лише друзі, які можуть бути поцілунки?  Христина швидко підставила замість губів щоку і поцілунок вийшов справді дружнім. Вадиму схоже також не хотілось цілуватися, адже  після того поцілунку став трохи знервований.

Та в загальному все було просто неперевершено. На завершення Вероніка кидала свій букет. Усі неодружені дівчата поставали за її спиною і з нетерпінням чекали того моменту, аби дізнатися, кому пощастить першою вийти заміж.  Букет зловила Юля і з щасливою усмішкою підбігла до коханого Андрія.

Після весілля Вероніка запропонувала Христині переночувати на квартирі, де колись жив Ернест. Молода сім’я тепер жила на квартирі Ніки. Якби не хотілося подругам розлучатися, але  Христині потрібно було повертатися. Розпрощавшись з молодятами, Вадим та Христина поїхали до Львова.

Мабуть Христина заснула, пригадуючи минуле, тому дуже злякалася, коли її нахабно пхнули в плече.

 - Що спиш? – почула скрипучий голос.  – Вставай, я тобі їсти приніс.

Чоловік розв’язав їй одну руку і дав можливість поїсти. Христина через той стрес не помітила, що зголодніла. Їжа була так собі, в іншій ситуації вона  навіть би не торкнулася до тих харчів, але зараз для неї все було дуже смачним.