3 Глава

    Софія підписала необхідні накладні, перевірила електронну пошту і лише перед обідом згадала про нічне повідомлення Євгена. Вона геть про нього забула. Зранку швидко збиралася на роботу, тому не мала часу телефонувати. А потім усе закрутилося… Софія натиснула на виклик і після трьох довгих гудків почула чоловічий голос:

- Алло! Софіє, це ти? – запитав.

- Так, привіт! – промовила вона.

- Привіт, я зараз по справах в Україні, і хотів би з тобою поговорити.

- Я зараз в своєму кафе, якщо хочеш, то можеш приїхати сюди.

- Гаразд…, - після невеличкої заминки промовив Євген.

    Софія пояснила, як віднайти «Фірузу» і натиснула на відбій. Чоловік обіцяв, що через годину під’їде до кафе. «Дивно… Дуже дивно… Якийсь голос в нього схвильований… Цікаво, що ж там таке?» - роздумувала Софія.

    Час пролетів швидко і ось вони сидять за столиком та попивають каву. Євген майже зовнішньо не змінився за ці роки, лише трохи потовстішав та посивів. Але внутрішньо це був зовсім інший чоловік, його погляд пронизував наскрізь, поводив себе впевнено, говорив виважено. Строгий вираз обличчя, свідчив, що він рідко посміхається, а дрібні зморшки на чолі та між бровами вказували на те, що чоловік постійно хмуриться.

- Сказати по правді, я дуже здивувався, коли ти сказала про своє кафе, – промовив Євген.

- Чому? – запитала Софія.

- Ну…не знаю…

- Просто ти думав, що така жінка, як я, неспроможна чогось досягти, правда ж? – усміхнулася Софія. – Але це не важливо… То що тебе привело до мене?

- Розкажи мені, що трапилось між Уляною та Олегом? А то її брехня вже мене дістала! – знервовано сказав чоловік.

- Он в чому справа… А ти хіба не знаєш? Ми з Олегом через неї розлучилися, – спокійно промовила Софія.

- Як?

- Довга історія, але раз ти тут, то слухай…

    Софія без прикрас і нічого не приховуючи, розповіла Євгену все, починаючи з несподіваної зустрічі на Олеговому дні народженні та закінчуючи аварією і теперішнім станом Олега.

    Після монологу Софії Євген деякий час мовчав, переварюючи інформацію, та по його обличчі було важко щось зрозуміти. Чоловік вміло володів собою та приховував свої істинні емоції.

- Що ж… Ситуація зрозуміла, - промовив. – Я щось подібне і передбачав, звичайно, не враховуючи аварії. Можливо, Олегу потрібні кошти на реабілітацію, то я…

- Ні, - перебила його Софія, - не потрібні. В нього все є. Чоловік розуміючи кивнув.

- А от мені цікаво, - глянула на нього Софія, - що тебе примусило дізнатися правду? Ви ж з Уляною розійшлися, чи я помиляюсь?

- Ні, ми дійсно розійшлися, але потім вона повернулась… І залишилась.

    Євген поглянув на Софію. По суті, вони  ніколи не товаришували, так, були однокурсниками, але в ті студентські роки він навіть не помічав її. Коли одружився з Улею, то рідко бачився з Софією. Весь час Євген вислуховував від дружини, яка Софія наївна, безхарактерна, зовсім дурненька простачка. Раніше він і сам так вважав, але, поглянувши на неї сьогодні, зрозумів, що це зовсім не так. Перед ним сиділа впевнена в собі, розумна, успішна та красива жінка. Усі слова Уляни на адресу Софії виявились брехнею, в принципі,  як і все, про що вона говорила. Його дружина заздрісна, меркальтивна, мстива шльондра, яка не гребує ніким та нічим.

    Тепер настала черга Євгена розповісти Софії усю правду… Ні для кого не секрет, що Євген з Уляною вже декілька років жили кожен своїм життям. Чоловік закривав очі на Уліних коханців, а вона не звертала уваги на його коханок. Навіть шестимісячна поїздка в Україну не викликала в нього ніякого хвилювання, але… Але на горизонті з’явилася Елла і все змінилося. Ця молода дівчина просто зачарувала Євгена з першого погляду. Вона прийшла на співбесіду на посаду його особистої помічниці, така амбіційна, запальна та самовпевнена. Елла відразу збурила в чоловікові шквал емоцій та пристрасних бажань. Після співбесіди її відразу прийняли на роботу, а вже через три дні вона стала його коханкою. Їхній роман розвивався зі швидкістю світла. Через тиждень Елла впевнено почувала себе в будинку Євгена. Вона вмовила його повернути Уляну назад до України, вміло обливши її словесним брудом. Хоча, якщо розібратися, то Уля не далеко й втекла від усього того, про що на неї наговорювала коханка.

    Час минав, а Елла все впевненіше почувала себе в ролі коханки та розпоряджалася всім та усіма в домі Євгена. Спочатку це подобалось чоловікові, адже і в ліжку вона була вмілою коханкою та спокусницею, але… Але це тривало до того моменту, поки Еллочка не посягнула на святе, а саме на Ернеста.

     Ще з самого початку розвитку їхніх бурхливих стосунків Елла хотіла, щоб Євген відправив Ернеста разом з Уляною в «заслання», але чоловік швидко присік її забаганку. Та коханка на цьому не зупинилась, вона просто змінила свою тактику. Постійно підколювала та дратувала хлопця своєю нахабністю, робила усілякі пакості, але потай від Євгена. В його присутності Елла була милою та ніжною з хлопцем, і завжди робила невинне обличчя, коли Ернест звинувачував її у дволикості. Та дівчина дуже помилилася, вважаючи Ернеста дурником та розпещеним хлопчиськом. Юнак пильно стежив за нею і все докладав своїй матері. А з Уляною жартувати не можна…