ІІІ Розділ Лютий 2018 рік 1 Глава 2018 рік 1 Глава

  Ніка йшла додому з роботи і в сотий раз прокручувала в голові свою майбутню розмову з батьком. Тиждень тому прилетів з Америки Данило. Орест Іванович пропонував йому залишитись в нього, поки буде в Україні, але зять відмовився. Він зупинився в одному з своїх готелів в центрі міста і зайнявся підготовкою дозволів та документів на виліт для Олега та Ніки. Справа просувалася швидко, адже в нашій країні гроші вирішують все. Де потрібно -двері відчиняються, а очі закриваються. Софія з Ларисою вирішили, що не будуть гнати наперед коней, і поки документи ще не готові, Олегу нічого не повідомили. На той час Ніка вважала це правильним рішенням, а от тепер ця ситуація не здавалась їй вже такою правильною. Софія хотіла сама все розповісти Олегу, але Ніка взяла ініціативу на себе.

  Відколи дівчина дізналася про можливу поїздку, то крок за кроком, слово за словом почала ненав’язливо розповідати батькові про Америку, її прогресивну медицину, кваліфікованих лікарів та можливості, які там є.

- Тату! Я вдома! – вигукнула з порога Ніка. Тиша…

- Тату! – схвильовано викрикнула. – Ти де?

    Ніка швидко скинула взуття та верхній одяг та поспішила в кімнату. Олег сидів у інвалідному візку та гортав папку з документами.

- Що це? – запитав. – Що це за папери?

    Ніка відразу впізнала цю зелену папку, адже вчора її передав Данило з готовими документами та дозволом для Ніки. «Так…, - розгубилась Ніка, - План «А» провалився, потрібно швидко придумати план «Б».

- Це документи на виїзд закордон, - прямо сказала вона.

- Я бачу! Ти летиш в Америку?

- Ну…так…

- І мені нічого не сказала? – обурився Олег.

- Якраз сьогодні збиралася тобі розповісти…

- А-а-а… Зрозуміло! – знервовано промовив. – І надовго зібралася?

- На три тижні, – сказала Ніка і додала. – Але тут справа не в мені, а в тобі.

- Не зрозумів?.. – підозріло поглянув Олег.

- Ходімо на кухню, повечеряємо і спокійно поговоримо, – усміхнулась Ніка, даючи собі трохи часу перед серйозною розмовою.

     Під час вечері, Олег нічого не розпитував і лише коли пили чай промовив:

- Ну, давай, розповідай, – розслаблено сказав.

    Після смачної вечері чоловік вже не був таким напруженим і радів за доньку, що має можливість побачити світ. Єдине, що обурювало,  це те, що усі все знали, окрім нього.

- Гаразд, але пообіцяй, що не будеш перебивати та нервувати, добре? – запитала Ніка.

-  Обіцяю.

- Отже, в Америку лечу не лише я, але і ти…

    Ніка розповіла батькові про все. Що ідея поїздки виникла в Лариси і вона вже проконсультувалася з тамтешніми лікарями та отримала позитивні новини. Один реабілітолог погодився взятися за Олега. Звичайно, потрібно вивчити його історію, зробити повністю обстеження, але це вже вселяє неабияку надію на швидке одужання. Ніка розповіла, що на запрошення тітки, полетить разом з батьком, але через три тижні повернеться додому, а він залишиться. Лара вже подбала про житло для брата. Їй вдалося орендувати квартиру в тому ж будинку, де вони живуть з Данилом. Сестра спеціально найняла людину для здійснення повсякденного  догляду за братом.

- Але чому ви мені відразу нічого не сказали? – запитав Олег.

- Тому, що не хотіли обнадіювати, адже не знали чи щось з цього вийде, – знизала плечима донька. – Не ображайся, тату… Ми ж хотіли, як краще, - скривилася Ніка.

- Ходи сюди, - розкрив обійми Олег. Ніка кинулась до батька.

- Ти не ображаєшся?

- Ні, звичайно, що ні, – міцно обіймаючи, промовив батько. – Я щасливий, що мене оточують такі дбайливі, сильні та прекрасні жінки…

    Олег дійсно був щасливий. За цей час, що був прикутим до інвалідного візка, багато усього обдумав, переосмислив та переоцінив цінності. Не зважаючи на той біль, зневагу та зраду, Софія вибачила його. Ба більше, вона не покинула його в такий важкий момент. Підтримує, допомагає, старається розрадити, хоча у самої море проблем.

    Ніка також вибачила йому все… Його байдужість, відчуженість, відсутність належної батьківської любові та підтримки. Олег враз зрозумів, яка його дочка відповідальна, самостійна,  дбайлива та любляча. 

     Звичайно, він оцінив вчинок сестри. Коли був з Уляною, то вони часто сварилися з Ларисою. Сестра постійно нарікала на його кохану, і як виявилось, не дарма. Ці сварки віддалили брата та сестру, але тепер… Тепер Лариса взяла на себе відповідальність за те, щоб допомогти йому і хоче, щоб він переїхав в Америку. Це при тому, що скоро вона народить дитину, за якою потрібно буде постійно доглядати.

     Олег багато міркував і про відносини з Уляною. Те кохання, яке відчував до неї, нікуди не поділося, просто рана в серці вже затягнулася і не так кровоточить. Чоловік усвідомив те, що його просто використали і змирився з тим, що Уля ніколи не кохала його. Душевний біль, що тривожив Олега, переріс в пустку, але в серці все одно залишалась маленька іскра кохання.

    Олег не раз думав про те, що аварія та каліцтво є його покаранням за біль і страждання, які причинив своїм рідним. Спершу йому було важко це сприйняти, але дедалі частіше почав ловити себе на думці, що починає до цього ставитись, як до покути за власні гріхи.