3 Глава

- Обережно! – вигукнула Софія Сашку. Чоловік саме ввозив інвалідний візок в квартиру.

- Все гаразд, – заспокоїв її Олег. – Зі мною усе добре. Він роззирнувся навколо. – Нарешті вдома…

 Олега виписали з лікарні, але його боротьба за повноцінне життя продовжувалась. Потрібно весь час робити масаж ніг, спеціальні вправи, пити необхідні препарати та вітаміни на відновлення здоров’я, а головне - не розслаблятися, не жаліти себе, а бути на позитиві. Це було найважче, бо думки постійно повертались до Уляни, а серце обливалося кров’ю. Олег ніяк не міг її забути, не раз намагався, але не міг. Він вже все переосмислив і змирився з тим, що вона його ніколи не кохала і все, що між ними було – це просто гарна вистава. Так, для неї усе просто гра на публіку, проте він дійсно щиро кохав її, і ще кохає…

  Ніка вирішила, що буде жити з батьком, адже йому потрібна щоденна допомога та розрада. Про себе дівчина сміялася, що стала посланницею доброї волі, то в дідуся жила, щоб сам не сумував, а тепер татові буде допомагати. Але Ніка не нарікала, вона вважала, що допомогти в скруті є її прямим обов’язком по відношенню до рідних.

 Софія двояко сприйняла рішення доньки. З одного боку, все розуміла, адже за останні місяці Ніка з Олегом знову зблизились та й природно, що донька хоче допомогти батькові. А з іншого боку, вона розуміла який тягар відповідальності впаде на доньчині плечі. Софія шкодувала Ніку, з юних літ її спіткало стільки «дорослих» проблем. Звичайно, вона буде навідувати їх та допомагати, але все одно левова частина турботи покладається на Ніку.  За рекомендацією лікаря, Софія домовилась з медсестрою, щоб приходила через день та робила Олегові масаж.

  Ввечері, після вечері до них по скапу зателефонувала Лариса. Дізнавшись про аварію та серцевий напад батька, Лара перехвилювалась і сама потрапила в лікарню з загрозою викидня. Данило розривався на частини, адже мусив подбати про дружину, слідкувати за бізнесом та займатися визволенням Рустема. Та зараз з Ларисою та дитиною все гаразд. Все нормалізувалося і вагітність протікає добре.

- Привіт! – вигукнула з монітора комп’ютера Лариса. – Як я рада вас усіх бачити! – З сльозами на очах промовила вона.

- Як ти себе почуваєш? Як дитина? – запитав Олег.

- Все добре, – машинально погладила себе по животі Лариса. – А ти, як?

- Нормально…, - махнув рукою Олег. – Як бачиш. Він розвів руками, показуючи свій інвалідний візок.

- Це тимчасово, – промовила сестра. Їй було дуже важко бачити брата в такому стані, але знала, що він обов’язково впорається з усіма проблемами, адже з ним Ніка та Софія. – До речі, там до вас Данило збирається летіти.

- А що трапилось? – поцікавилась Софія.

- Хоче поїхати в Крим особисто, – відповіла Лара. – Може йому вдасться визволити Рустема. А ще хоче Сашку допомогти з бізнесом.

- Ох! Дякую! – сказала Софія і сльози забриніли на її очах. – Якби не Данило, то не знаю, що б я взагалі робила, а так хоч є якась надія…

- Все буде добре, головне не здаватись і не падати духом, – усміхнулась Лара. – Як там батько?

- Вже все нормалізувалося, серце вже не тривожить. Дарина стежить за ним, – промовила Ніка.

- О-о-о! Це в них, що роман? – здивувалась Лара.

- Можливо, хто ж знає? – хитро зиркнула Софія.

  Після розмови з рідними в Лариси виникла одна шалена ідея. Вона вирішила про це поговорити з Данилом, і якщо їй усе вдасться, то на Олега чекають зміни і не тільки на нього…