VІ Частина Зима 2017 – 2018 рік І Розділ Грудень 2017 рік 1 Глава

   Все засипало снігом… Біло, пустинно, холодно… Скоро розпочнеться новорічно-святкова лихоманка, але їй сумно. Нічого не чекає і не хоче. Навіщо ця метушня? Все дратує… Сьогодні сидить вдома, навіть на вулицю не хочеться виходити. Софія взяла мобільний телефон та прочитала останнє повідомлення від Рустема: «Не знаю, коли повернуся. Здоров’я батька ще більше погіршилось, хвороба прогресує. Кохаю та сумую за тобою…» 

  Рустем поїхав у Крим тиждень тому. Тимур повідомив, що батькові стало гірше, тому не роздумуючи, він все кинув та поїхав додому. Софія розуміла, більше того, вона стовідсотково підтримувала коханого, але чомусь так паршиво на душі… Можливо винна уся ця «радісна» атмосфера? Хоча… Передчуття свята вона вже давно не відчуває, в принципі, як і більшість людей… Канули в лету ті часи, коли з трепетом чекаєш Новий рік та Різдвяні свята. Коли їдеш до бабусі в село, щоб усією родиною поколядувати , щиро порадіти, що зустрілися усі разом. Так, пройшли ті часи… Давно минули… Софія пригадала, що востаннє раділа Різдву, мабуть коли ще вчилася в університеті. Тоді були ще живі її найрідніші люди – батьки та бабуся з дідусем… Давно це було, дуже давно…

     Софія заварила собі каву та увімкнула радіо, щоб не було так тихо та самотньо. «Якась хандра… - подумала вона, - Вже декілька днів не проходить…» І здавалось би усе не так погано і ситуація не дуже критична… Так, здоров’я Ахтема погіршилось та до того все йшло і підсвідомо усі  давно змирилися з неминучим, проте зараз він живий, і це головне. В Софії на роботі усе добре, клієнти є  і в Рустема бізнес процвітає. Ніка добре вчиться і ще краще заробляє в своєму салоні. Здорова і задоволена усім, принаймі, Софії ні на що не скаржилася. Лара мліє від щастя разом з Данилом, адже обоє переживають зараз усі радості майбутнього батьківства. Ходять на спеціальні курси батьківства, а ще на якусь там йогу для вагітних мам та турботливих татусів. Одним словом, Лара тепер орієнтувала свій блог на материнство і постійно ділиться усім з своїми дописувачами.

    Все добре, тоді чому Софія відчуває якусь напругу? Чому їй моторошно та не затишно… «Так, треба взяти себе в руки! – подумала вона, - Поїду на роботу, там точно не буде часу страждати дурницями».

  Після курсів водіння, Софія добре пригадала правила дорожнього руху та попрактикувалася у керуванні автомобілем. Тепер вона  досить впевнено почувала себе за кермом. Жінка завела свою «малинку», так ніжно вона називала своє авто через яскраво-малиновий колір, та рушила на роботу.

   В кафе було, як завжди, людно. Софія зайшла у невеличке приміщення, що облаштувала під свій кабінет. Вона увімкнула комп’ютер, переглянула електронну пошту, але робота не йшла, тому довго не думаючи жінка вийшла в зал.

   На барі сьогодні була Діана:

- Що там, Діано нового? – запитала Софія.

- Все гаразд, може зробити вам кави?

- Давай, а то настрій ніякий…, - сумно промовила.

- Тоді я ще вам дам чогось смачненького та солоденького, – усміхнулась бариста. – І настрій вмить підніметься.

- Добре, можливо ти права…

    Після кави та тірамісу й справді стало трохи краще, тому Софія все ж таки зробила заплановану роботу. Було ще не надто пізно, коли вона впоралась з усіма справами. В пусту квартиру повертатись зовсім не хотілося, вирішила заїхати до Ніки в салон.

 Вероніка якраз закінчила останній на сьогодні манікюр і прибирала на своєму робочому столі.

- Ніко до тебе клієнт, – повідомила їхня адміністраторка Валя.

- Але на сьогодні ніхто більше не записаний…, - розгубилась дівчина.

- Не хвилюйся – це я! – усміхнулась Софія, зайшовши в кабінет.

- Мамо! Рада тебе бачити! – обійняла її донька. – Щось трапилось? – схвильовано запитала.

- Ні, просто вирішила провідати тебе.

- А в мене виникла ідея! Давай пройдемося по магазинах, а потім ти мене відвезеш до дідуся, що скажеш? – запропонувала Ніка, зрозумівши, що мамі сумно без Рустема.

- Ходімо!

     Вирішили подивитися та підібрати подарунки до святого Миколая. Вони ходили по торговому центрі, приміряли різний одяг, навіть дещо придбали. Софія, не змінюючи традицію Рустема, вирішила щось придбати для колишніх співробітників. Оскільки дві фірми об’єднали, то і працівників стало більше. Ніка запропонувала альтернативу подарунків для жіночої половини колективу.

- Можна усім вашим жіночкам подарувати сертифікати на певну суму для здійснення якихось процедур в нашому салоні, – розмірковувала дівчина.

- Гарна ідея, а що подарувати чоловікам? – запитала Софія.

- Та і чоловікам можна по сертифікату. Багато хто з чоловіків зараз робить чистку нігтів, а як ні, то стрижуться точно всі.  

  На цьому й погодились. Софія для свого персоналу з «Фірузи» також вирішила зробити такий подарунок. Ніка попередила дідуся, що приїде разом з мамою. Вони накупили повно усілякої смакоти та рушили до Калинюків.

     Орест Іванович з радістю зустрів колишню невістку. У вітальні вже чекав сервірований стіл і смачна вечеря. Дарина, як завжди, усміхалася своєю доброю посмішкою. Свекор цікавився життям Софії та здоров’ям Рустемового батька.

- Бачу, ти тепер кермуєш? – запитав Орест Іванович.