3 Глава

- Алло, мамо! Привіт! – телефонувала Ніка.

- Привіт доню, як ти?   

- Все гаразд. В нас на вихідні керівничка організовує поїздку до Києва. Можна я поїду?

- Звичайно, можна, – дозволила Софія. – Ти до мене сьогодні зайдеш?

- Так, після уроків. Куплю подарунок для тата і відразу до тебе.

   Оскільки клієнтів у Ніки сьогодні не було, то вони домовилась з Софією про зустріч в кафе. Дівчина хотіла показати мамі подарунок, що придбала для батька на день народження, а ще просто потеревенити.

  Софія замовила для них м'ясо по-французьки, салат, капучіно та по шматочку сирника. Поки обідали, Ніка розповідала про своє навчання, роботу, дідуся та Ларису. Лара дійсно була вагітною і тепер це вже ні для кого не було секретом. Орест Іванович безмежно радів, що знову стане дідусем. Данило на радощах, що стане батьком, купив для коханої дружини червоне Феррарі. Олег також тішився за сестру. На відстані їхні стосунки значно покращилися. Вони часто телефонували одне до одного та ділилися новинами. Єдиною незадоволеною особою виявилась Уляна, але це не дивно, адже їй ніколи не догодиш. Навіть Олег вже спокійніше сприймав її вибрики, але все одно залишався залежним від її бажань.

    Після десерту Ніка витягла з пакета запаковану в коробку сорочку.

- Ну, як? Думаєш татові сподобається? – запитала.

- Гарна, і колір його улюблений, – погодилась Софія, розглядаючи подарунок.

- А я і не знала, що тато любить сірий колір,– здивувалась Ніка.

- Тепер знатимеш, – усміхнулась мати.

  Вони ще поговорили про здоров’я Ореста Івановича, останнім часом у нього трохи підвищився тиск. Ніка по секрету розповіла, що помітила тепле ставлення дідуся до Дарини.

- Як ти думаєш, мамо, - стишила голос Ніка, - може в них якийсь роман?

- Ха-ха-ха! – розсміялась Софія. – Ти ж моя маленька місіс Марпл! Не думаю, хоча… Все можливо.

- Я б хотіла щоб Дарина жила з дідусем, – розмірковувала донька. – Він біля неї завжди усміхається, жартує. Вона авторитетно заявила: – Це точно кохання!

- О, Боже! Ніко, не чіпай дідуся! – сміялася Софія.

- Та я ж радію за нього! Це ж класно, що будучи таким древнім мамонтом, можна ще раз закохатись, – говорила Ніка. – Ти б його бачила, мамо. Він весь світиться!

- Якщо це правда, то я за нього дуже рада, – не переставала усміхатися Софія. – Лише прошу тебе, не змушуй їх ніяковіти, а то я тебе знаю. Зараз  як щось скажеш, то дідусь  з Дариною не знатимуть де очі дівати.

- Ну, що ти! – обурилась дівчина. – Це я тобі розповіла про свої спостереження, а вдома мовчу, як риба.

  Софія дала Ніці гроші на поїздку до Києва та домовилася з нею, що  вони з Рустемом підвезуть її до місця відправки автобуса. Виїжджати мали вже після завтра, в п’ятницю вночі, щоб на ранок бути в столиці.

****

  Ніка прокинулась від поштовху, це її розбудила Юля.  Вони саме доїжджали до Києва. Хоча колишньої дружби між ними вже не було, та дівчата продовжували спілкуватися.

- Що, вже приїхали? – потираючи очі, запитала Ніка.

- Майже…, - відповіла Юля, поправляючи волосся.

    Ніка сиділа біля вікна і розглядала освітлену дорогу та обриси столиці. Вона ще ніколи не була в Києві, тому з трепетом чекала на знайомство з містом. У поїздку поїхав увесь клас на чолі з класною керівничкою та ще декількома мамочками, які визвались супроводжувати учнів. Коли приїхали, то спершу усією дружною компанією вирушили поснідати в «Пузату хату». Було весело та цікаво, адже кожен щось розповідав і згадував якісь веселі ситуації з шкільного життя. Потім вирушили на Хрещатик та пройшлися алеєю Героїв Небесної Сотні. Вдивлялись в обличчя героїв, зображених на світлинах, які віддали своє життя за свободу та гідність українського народу. В ці моменти, навіть їхні говіркі хлопці притихли та з тихим сумом, схиливши голови, помолилися біля пам’ятника Героям Небесної Сотні.

    Під час автобусної оглядової екскурсії по Києву, гід розповідав про знаменитих жителів столиці, найцікавіші пам’ятники та архітектурні родзинки міста, про давню історію Київської Русі та Золотий вік Києва. Учні побували у Володимирському Соборі, побачили знамениті розписи Віктора Васнецова, Михайла Нестерова, Павла Сведомського та інших видатних художників. Піднялися на найвищу точку над Днірповськими кручами біля кам’яного пам’ятника Володимиру Великому. Побачили, відомий на усю Україну, пам’ятник засновникам древнього Києва: Кию, Щеку, Хориву та Либідь. Також відвідали знамениту Софію Київську та Михайлівський Золотоверхий Собор. А ще була пішохідна прогулянка самою творчою, найромантичнішою та містичною вулицею міста – Андріївським узвозом. Тут учні розглядали різні витвори мистецтва та милувалися красою «Замку з привидами».

    До самого вечора школярі з вчителькою та батьками гуляли вулицями міста. В одному з численних кафе, що розташовані по усьому Києві, смачно повечеряли, а ночували у недорогому готелі, який заздалегідь забронювали. На наступний день їх знову чекали нові екскурсії та незабутні враження, адже їхали на справжню кіностудію, де знімались відомі українські серіали та телешоу.