3 Глава

   За вікном була вже пізня ніч, дрібний дощ барабанив у шибку… Аромат м’яти та ромашки наповнював кухню. Софія розлила в горнятка запашний чай та нарізала шматочками безквіт з родзинками. Лариса витирала сльози, що котилися струмочками по щоках. Рустем та Ніка порозходились по своїх кімнатах, залишивши жінок поговорити наодинці.

- І що я маю робити, Софіє? – жалібно простогнала Лара. – Як мені бути?

- А що каже твоє серце?

- Серце?.. Та моє серце рветься навпіл… Як можна вибрати між коханням до чоловіка та доньчиною любов’ю і обов’язком перед батьком? Жінка сперла голову на руки.

   Вже другий день Лариса собі місця не знаходить. А все розпочиналось так чудово…

Спогади

Декілька днів тому...

   В понеділок прилетів Данило з Америки. Закохані не могли відірватись одне від одного. Данило виділяв буквально по декілька годин на справи, а весь інший час проводив з Ларою. Все було так романтично-пристрасно, солодко-ванільно до п’ятниці. В п’ятницю Данило запросив Лару на романтичну вечерю. Квіти, свічки, музика… І ось, як в кіно, він встає перед нею на одне коліно і просить її руки. Лариса шоковано киває головою. Ось вже і перстень красується на її пальчику, а вона ще не може повірити в реальність подій. Відвідувачі та персонал їм плескають та вітають. Він щасливо усміхається, освідчується в коханні, говорить про їхнє майбутнє. Виявляється, він вже купив квартиру в Америці, але не облаштовував її, спеціально чекав до приїзду Лари. Думки вихром крутяться в голові, їй потрібно все осмислити, в більш спокійній обстановці. Щось тут не так… Щось її бентежить… Стоп! Жити в  Америці? Ні! Вона не може полетіти в США… Вона не може залишити хворого батька… Вона не може все кинути напризволяще…

     А між тим, Данило розповідає, що потрібно чим швидше розписатись і їхати в посольство, готувати документи, адже в них не так багато часу. Через два тижні Данило має бути вже в Америці.

     Того вечора Лариса не сказала йому нічого, їй потрібен час, щоб поміркувати та налаштуватись на серйозну розмову. Після бурхливого кохання, Данило заснув, а Лара не зімкнула очей до ранку. Цілу ніч вона думала, аналізувала, зважувала все, але так і не змогла прийняти остаточного рішення.

     На ранок жінка все ж таки поговорила з коханим про всі свої тривоги. Данило її уважно вислухав і сказав:

- Ларисо, я кохаю тебе і прийму будь-яке твоє рішення. Але тут я не можу залишитись, тому рішення за тобою – будемо ми разом, чи ні.

     Лариса попросила час на роздуми до понеділка. І ось вона сидить на кухні в Софії та ридає гіркими сльозами.

- Ти говорила про це з батьком? – запитала Софія.

- Так, він сказав, щоб я будувала власну сім’ю, а не була доглядальницею для старого пенсіонера… Але, Софіє, як я можу його залишити? В нього ж хворе серце… Це ж не в іншу область переїхати! Америка в другому кінці світу! Ще б Олег був відповідальний, але ж ні, він знову взявся за старе! Знову п’є, тут ще й за ним потрібно наглядати… - Лариса безсило глянула на подругу. – Але я ж його кохаю… Я не зможу без нього…

  Софія взяла Ларису за руку, усміхнулась та промовила:

- Їдь, Ларисо! Орест Іванович стовідсотково має рацію. Тобі потрібно влаштовувати власне життя. І те, що ви з Данилом знайшли одне одного – це вже велика цінність та щастя. Тож, не хвилюйся, за твоїм батьком ми з Нікою подбаємо, він нам рідна людина. А Олег вже дорослий чоловік і має власну голову, ти не можеш постійно думати за нього. Та й Уляна ще є, якось вони собі раду дадуть.

     Після розмови з Софією, Ларисі стало набагато краще. Ситуація вже не здавалася такою жахливою та безвихідною. Жінка заспокоїлась, адже батько залишається в надійних руках. Щаслива та закохана, Лариса повернулася додому з вже сформованими цілями та намірами.

   З самого ранку Данило вже був на порозі будинку Калинюків. За сніданком батько Лариси познайомився з майбутнім зятем і залишився задоволений вибором доньки.

     Закохані вирішили не робити пишного весілля, адже в Лариси ще тривала жалоба за мамою. Зійшлися на тому, що запросять лише рідних та близьких. З датою також не тягнули, тому через п’ять днів відбудеться святкування та шлюб. Розписалися вони ще цього дня, адже потрібно готувати документи на виліт. Тому в очах громадськості вони вже були одружені, залишилось лише освятити вузи шлюбу перед Богом.

     Про все Лариса розповіла Олегу. Останнім часом їхні стосунки погіршилися, але це нічого не змінює, адже брат в неї лише один і вона його любить, не дивлячись ні на що. Олег дуже здивувався, але зрадів за сестру. Його мізки ще не повністю залив алкоголь, тому він розумів, що тепер повинен подбати про батька.

     Уляні зовсім не подобалась така перспектива, адже її бюджет прийдеться скоротити. Всеохоплююча заздрість постійно дошкулювала та з’їдала її  з середини. «Це ж треба, навіть цій Ларці повезло! Також, як і Софія, знайшла собі бізнесмена! А я? Що маю я?! Нудного алкоголіка!» - нервувалась Уля.

     Данило, окрім приємних клопотів, ще займався своїм бізнесом. Чоловік отримував солідний дохід від готельного бізнесу в Україні. Він вирішив запропонувати Рустему офіційно стати його бізнес-партнером та правою рукою. Рустем погодився, адже за ці місяці вже звик до такого шаленого ритму життя. Він залучив собі в помічники Олександра, адже думка професійного юриста завжди потрібна. А якщо юрист ще й добрий друг, то взагалі ціниться на вагу золота. В результаті всі залишились задоволеними майбутніми перспективами.