2 Глава

- До понеділка! – вигукнула Ніка та вийшла з салону на вулицю. Вона вдихнула на повні груди повітря та попленталась додому. Тепер дівчина, як ніхто, розуміла свою маму, коли та завжди пішки ходила додому після зміни в супермаркеті. Ніці також хотілось пройтися після того, як надихалась на роботі лаками, фарбами та розчинниками. Та в них з мамою була разюча відмінність: мама свою роботу в маркеті просто ненавиділа, а вона свою в салоні обожнює.

     Дівчина почула, як її окликнули. Від цього голосу мороз пройшовся по шкірі, стало неприємно та страшнувато.

- Ніко! Чуєш мене, зупинись!

     Вона зупинилася, заспокоїлась, зробила байдуже обличчя та обернулась. Перед нею стояв Сергій.

- Привіт! – свердлив її очима хлопець. – Що, не чекала мене зустріти?

- Та мені, якщо чесно, все одно…, - смикнула плечима.

- Звичайно! – знервовано гаркнув Сергій. – Ти знищила мені життя! Ти розтоптала всі мої плани! А тепер тобі байдуже! Пишаєшся собою!

- Кожен має те, на що заслуговує! – гордо піднявши голову, промовила дівчина. – Тому так, мені абсолютно байдуже, що з тобою відбувається.

   Вона розвернулась щоб піти, але він вигукнув:

- Не думав, що ти така жорстока! Ніка обернулася до нього й ледь усміхнувшись, сказала:

- А в мене вчитель був хороший!

   Вона пішла, відчуваючи на собі його важкий погляд. Все тіло охопило легке тремтіння. При зустрічі вона намагалася виглядати сильною та впевненою, але зараз її усю трясло від надлишку емоцій. В такому стані Ніка не хотіла повертатися додому, тому зайшла в кафе та замовила собі гарячий шоколад, лише цей напій здатен заспокоїти її. Вона пила ароматний солодко-тягучий шоколад та пригадувала події того вечора.

Спогади

Три тижні тому.

    Серце Вероніки мало не виплигувало з грудей. Вона сіла на крісло та глянула на оголеного Сергія. Його руки прив’язані до спинки ліжка, очі прикриті шовковою стрічкою, а сам він розслаблений та весь у солодкому передчутті…

   Ніка прикрила повіки та зібралася з думками. «Все, досить зволікати! Пора!», - подумала вона та, увімкнувши диктофон та мобілці, сказала:

- Ну, що Сергію, давай тепер серйозно поговоримо…

- Що?! – засмикався хлопець. – Що ти надумала?

- Нічого, просто хочу поговорити.

- Розв’яжи мене негайно! Зніми пов’язку з очей! – кричав він.

- Заспокойся! – гаркнула Ніка. – А то кричиш, як істерична баба! – і спокійніше додала. – Я тобі нічого не зроблю, просто поговоримо, а потім я тебе розв’яжу. 

 Сергій трохи заспокоївся та запитав:

- Що ти хочеш від мене?

- О так вже краще, - задоволено мовила Ніка. – Почнемо з того, що я  знаю про твоє з Максом парі. Так от, мені цікаво, коли ви це все спланували?

  Сергій лежав весь напружений, а Ніка продовжила:

- Можеш не заперечувати, бо я чула вашу розмову в піццерії. Тому не зволікай, а давай все розповідай!

    Сергій зрозумів, що робити нічого, тому більше не зволікав. Все розпочалося, як і передбачала Ніка, з її Дня народження. До Сергія зателефонував Макс саме в той час, коли вона розмовляла з батьком на вулиці. Друг у своїй насмішливій манері покепкував з Сергія, що він водиться з такими малолітками, а потім жартома запитав, чи він бува не закохався в Ніку. Слово по слові, і ось хлопці посперечалися, що до кінця літа Сергій переспить з Нікою. Тому він вирішив не зволікати, а відразу почав упадати за нею.

   Ніка слухала розповідь і сльози виступили на її очах. «Добре, що він зараз не бачить мене», - подумала вона і з металом у голосі запитала:

- І яка ж ціна моєї цноти?

- Тисяча гривень, – зверхньо промовив Сергій. – Думаєш, зависока ціна?

   Вероніка ледь втрималась, щоб не зарядити йому ляпаса. Вона вимкнула диктофон, заспокоїлась, вибрала фото та записаний щойно файл і натиснула «відправити».

- Думаю, що продешевив, але це вже не має ніякого значення, бо ти мене вже ніколи не отримаєш, – спокійно сказала.

- Ха-ха-ха, та не сильно і хотілось!  - розреготався він.

- Думаю, що твоя Віолетта не надто зрадіє такому ходу подій, як вважаєш?

- Ти не посмієш! – вигукнув хлопець. Він смикнув руками, але шовк лише сильніше вп’явся в його шкіру.

- Вже посміла! – засміялася Ніка. – В принципі, я отримала те, що хотіла, але хочу тебе застерегти про всяк випадок. Навіть не думай утнути мені якусь пакість. – Ніка підійшла до Сергія, сіла поруч на ліжко і прошепотіла на вухо. – Усе твоє зізнання записане на диктофон. Ти вже повнолітній, отже, відповідаєш по всій строгості закону, правда ж? Ти ж майбутній прокурор, скільки там дають за розбещення неповнолітніх?

- Ах ти ж су… - Дівчина затулила йому рота своєю рукою.

- Ай-я-яй! Не гарно, як не гарно ти говориш! Вона схопила його за щоки й міцно стиснула своїми гострими нігтиками. – Отже так, слухай уважно! Запис твого зізнання є не тільки  в мене. Твоя Віолетта вже в курсі усіх подій, тому вибачай, розбиратися з нею будеш сам. Ах, ще є її татусь, думаю з ним також буде не легко все владнати… Можливо, навіть важче, ніж з Віолеттою…