ІІ Розділ Липень 2017 рік 1 Глава

   Крони дерев погойдувались від легенького вітру... Аромат квітів змішувався з хвоєю та наповнював усе навколо неймовірними пахощами… Повільна мелодія відлунювалась між соснами…

   Сьогодні відкриття комплексу та День народження Рустема. Запрошені гості заїжджали на широку парковку на своїх дорогих автомобілях. До офіційного відкриття залишалося тридцять хвилин, тому поки гості чекали на терасі, офіціанти пропонували їм шампанське та  легкі закуски.

 Софія з трепетом розглядала усе навколо. Вона пригадала  той зимовий день, коли вперше з Рустемом приїхала сюди. Тоді він з таким захватом розповідав їй про свої майбутні плани, а вона уявляла, як воно усе має бути та реальність перевершила всі сподівання. Софію цікавило яку назву придумав Рустем для готелю. Велика вивіска була задрапірована червоною тканиною і лише після офіційного відкриття усі дізнаються назву.

 Софія зайшла в дамську кімнату, підфарбувала губи, поправила волосся та прискіпливо оглянула себе. Сукня ідеально підкреслювала груди та фігуру та пасувала до її сіро-зелених очей. Задоволена своїм відображенням у дзеркалі, вона пішла до Ніки, яка з усіма гостями чекала на терасі.

- Хвилюєшся? – запитала дочка.

- Так, хотілося б, щоб усе пройшло ідеально, - відповіла Софія.

- Впевнена, що так і буде, - усміхнулась Ніка, - а ось і Рустем, ходімо!

 Рустем зайняв своє місце перед входом у готель. Усі запрошені оточили його півколом і приготувались  до промови.

- Вітаю всіх! – гучно промовив Рустем. - Радий бачити вас в такий важливий для мене день!

    Давлетов розповів про ідею створення комплексу та що спонукало до цього, про кількість номерів та місткість ресторану.

- Не буду багато говорити, адже краще раз спробувати, ніж сто раз почути, - Рустем усміхнувся своєю чарівною посмішкою. - Думаю, вас зараз найбільше цікавить назва нашого комплексу…, - таємничо промовив він та потягнув за мотузку. Тканина з легкістю злетіла, показуючи усім вивіску: - Та-дам! Зустрічайте – «СофіНіка»! – врочисто оголосив Рустем, дивлячись в очі Софії.

    Вона розплилася в щасливій усмішці, зустрівшись поглядом з коханим. Він об’єднав їхні з дочкою імена. Софії було так приємно, що ось такою, на перший погляд, дрібницею він показав, яке важливе місце вони займають в його серці.

- Дякую, - лише губами промовила та обійняла усміхнену Ніку.

  Після офіційної частини усіх запросили в ресторан на святковий фуршет.  Коли розпрощалися з пресою та представниками влади і залишились лише колеги та друзі, розпочалося святкування дня народження.  Спеціально для цього на всіх вже чекали накриті столи у окремому залі. На адресу ювіляра звучало багато тостів та побажань.

  Данило також прибув на святкування. Питання з квартирою вони вирішили ще декілька днів тому. Через тиждень він летить в США і попереду на Рустема та Софію ще чекає прощальна вечірка з цієї нагоди.

 Заграла музика і Рустем запросив Софію до танцю.

- Коли це ти вирішив так назвати готель? – запитала вона.

- Саме спало на думку... Котрогось вечора ми сиділи разом, дивились якусь комедію і ось мені прийшла ідея щодо назви.

- Мені дуже подобається ця назва, - торкнулась його вуст Софія. - До речі, я ще тебе не привітала… Музика закінчилась і вона взяла Рустема за руку та повела на терасу. Все навколо потопало в сутінках, а повітря просякнуло лісовими пахощами. Вони стояли удвох, а круглий місяць огортав їх своїм містичним сяйвом…

- Вітаю!  Софія вручила йому оксамитову коробочку. – Сподіваюсь, тобі сподобається.

   Рустем вийняв перстень та прочитав гравірування:

- «Назавжди в моєму серці».  Він поцілував її та прошепотів: - А ти у моєму. Я кохаю тебе…

  Перстень ідеально підійшов, Софія усміхнулась пригадавши, як ниткою знімала мірку з його пальця поки він спав.

- Дуже гарний. Дякую!

  Вони стояли в обіймах одне одного та дивились на силуети людей, які танцювали в залі. Приємне відчуття умиротворення наповнювало їх, адже презентація пройшла чудово, святкування дня народження в розпалі, а вони разом та кохають одне одного…

- Знаєш, - промовив Рустем, - ми вже маємо перших клієнтів на наступний тиждень. В нас у «СофіНіці» хочуть святкувати весілля, відразу і номери замовили для приїжджих гостей та номер Люкс для молодят.

- Чудова новина! – зраділа Софія. - Думаю, це гарний знак, що усе розпочнеться з весілля.

  Святкування затягнулось до пізньої ночі. Коли гості роз’їхались по домівках, Рустем спакував численні подарунки  в багажник і вони з Софією та Нікою поїхали додому. Чоловік був задоволений і церемонією відкриття готелю, і святкуванням дня народження, єдине, що засмучувало – це відсутність його рідних. Нікому з родичів не вдалося приїхати з Криму. Напередодні зателефонував брат Тимур і повідомив, що вони не зможуть приїхати, оскільки їхній батько себе погано почуває. Тимур запевнив, що нічого серйозного і не потрібно хвилюватися, але якесь неприємне передчуття тривожило Рустема.

   Після насиченого дня Ніка пішла спати, а Рустем та Софія вирішили розслабитися і разом прийняти ванну. Софія лежала на його плечі та ніжилася у пухнастій піні.