3 Глава

    Софія поверталась додому, радісна усмішка озорила її обличчя, в її сумочці лежала оксамитова коробочка із золотою печаткою. Вона щойно забрала її з салону з вже готовим гравіруванням. Рустем поїхав у «Фірузу» по справах, тому жінка поспішала саме туди, адже мали там зустрітися і вже разом їхати додому.

  Софія йшла парком та помітила навпроти Ларису. «Ох, зараз почнеться…» - подумала вона, настрій відразу зник. Лариса ще з далеку впізнала Софію і своїм скануючим поглядом розглядала її.

- Привіт! – промовила, - бачу тобі розлучення пішло на користь, просто розквітла!

- Дякую, з твої вуст дивно це чути, - здивувалася Софія.

- Чому ж, я завжди кажу правду. А от мій Олег взагалі занепав.

  Софія промовчала, а що вона могла на це сказати? Він хотів піти – пішов, і отримав все, що хотів.

- Як в тебе справи? – запитала Лариса.

- Все гаразд. Софія не хотіла продовжувати цю розмову, не бачила в ній сенсу та й не мала бажання. - Ну, бувай!

- Зачекай! – крикнула Лара, - Ти, мабуть, не знаєш… Наша мама тиждень тому померла…

- Мені шкода…, - розгубилася Софія. - А що трапилось?

- Рак…, - сумно відповіла Лариса. - Запізно дізналися, вже нічого не могли вдіяти.

- Співчуваю, - щиро промовила Софія. В них з свекрухою ніколи не було дружніх відносин, в принципі, як і з усією Олеговою родиною. Проте, Софія знала, яку важливу роль відігравала Катерина Федорівна в їхній сім’ї. Без її відома нічого не робилося, ніякі важливі рішення не приймалися. Вона завжди все мала знати та контролювати. Свекруха була сильною та вольовою жінкою, тому старалася все зробити для своїх рідних і цьому треба дати належне. Нажаль, Олег вдався не в неї, а у свого безхарактерного батька. «Тепер зрозуміло, чому Лариса вся у чорному…», - подумала жінка. Від Лари вона також дізналася, що Олег нещасливий з Уляною, оскільки вона лише використовує його. Сестра йому про це говорила і Катерина Федорівна теж, коли ще була жива, але він навіть слухати не хоче. Таке враження, що він якийсь зачарований, задурманений нею.

- Знаєш, Софіє, - говорила колишня родичка, - я завжди вважала тебе недостойною Олега, простачкою… Та тепер бачу, як помилялася… Останні дні мама провела вдома, ми багато розмовляли з нею. Це вона відкрила мені очі... Вона також зрозуміла це, Софіє. Зрозуміла, як помилялася щодо тебе…  Лара глянула на Софію очима, повними сліз. - Вибач нам за все…

  Софія шоковано дивилася на Ларису, до неї помалу доходила суть сказаних слів. Стільки років ця жінка знущалася з неї, за будь-якої кращої нагоди старалась нашкодити, піддіти, а тут просить вибачення. «Все пізнається в порівнянні – це точно», - подумала Софія. Вона не відчувала образи чи злорадства, після усього сказаного їй було шкода Ларису. Красива, багата і така самотня, без чоловіка, без дітей, без друзів. Сумно… Можливо, через цю самотність та відсутність власної сім’ї вона стала такю черствою? Софія підійшла та просто обійняла її. Сльози котилися по їхніх обличчях… Сльози каяття, розпачу, прощення…

   В таких змішаних почуттях Софія увійшла в кафе.

- Що трапилось? – стурбовано запитав Рустем, помітивши заплакану Софію.

- Довга історія, замов мені лате…

  Софія сіла за столиком біля вікна. Вона попивала каву та розповідала про їхню розмову з Ларисою. Ця випадкова зустріч змінила все… На прощання Лариса попросила Софію не цуратися їх, адже Вероніка її єдина племінниця, єдина онука її батька. Вона просила забути усі образи та хоч іноді навідувати їх. Після смерті дружини її батько геть занепав духом. Лара також хотіла частіше бачитися з Нікою, бо зрозуміла, що подорожі, гроші та прикраси не замінять сім’ї та родини. Софія пообіцяла, що Ніка неодмінно завітає до них у гості та провідає дідуся.

- Бачиш, як буває, - роздумував Рустем. - Чомусь саме через біль втрати чи пережиті проблеми людина починає мислити по-іншому. Це, як поштовх до переоцінки цінностей… Звичайно, Ніці потрібно підтримувати відносини з родичами. Добре, що тепер і вони це розуміють.

 Після цих слів Софія ще більше оцінила Рустема, а його незмінні принципи до понять «сім’ї» та «родини» завжди захоплювали її. Можливо, виховання в татарських звичаях так вплинуло на нього, та це не мало значення, головне, що він розуміє та підтримує її. Головне, що він у неї є та кохає її…

  Ввечері, лежачи в ліжку, Рустем пригадав, що розмовляв з Данилом про продаж квартири. Софія погодилась на її купівлю, але з умовою, що вона віддасть гроші, отримані за продаж своєї квартири, а решту до недостатньої суми   додасть Рустем. Радувало те, що квартира продається з меблями, а головне - там є великий, на усю стіну, критий балкон.

  З  самого ранку, щоб не гаяти часу, Рустем зателефонував до Данила та повідомив про їхнє рішення придбати квартиру.

- Чудова новина! – зрадів друг, - Але я зараз трохи ще зайнятий, маю місяць на оформлення необхідних документів на виїзд, тому, як тільки викрою час, то відразу оформимо документи в нотаріуса.

- Гаразд, нам не спішно, - погодився Рустем.

  За сніданком Софія розповіла дочці про зустріч з Ларою. Ніка дуже засмутилася з приводу смерті бабусі.

- Чому ж тато не розповів мені нічого? Не сказав, що бабуся хвора, я б провідала її ще за життя або хоч би на похорон пішла, - обурилася Ніка.