3 Глава

     В офісі все було, як завжди: колектив трудився, робота кипіла. Софія зайшла до Рустема обговорити деякі зміни в кошторисі.

- Привіт! – усмішка осяяла його обличчя. Він обійняв та ніжно поцілував її.

- Рустеме! – вона вирвалась з його обіймів та притишено промовила, - А якщо хтось увійде! Ти ж знаєш, що я не хочу розголосу про наші стосунки.

- Ти вже розлучена, тому не розумію чому все приховувати, - обурився він.

- Розлучена я лише декілька днів,  - вона благально глянула на нього, - Ну не сердься… Давай ще трішки почекаємо…

- Ну добре, - без ентузіазму сказав він.

   Софія, оминувши нічну пригоду, розповіла Рустему про те, що Уляна повернулась в Чехію, про її план помсти і про те що Олег тепер страждає.

- Не розумію, ти що його ще й жалієш? Після усього, що він тобі зробив? – дивувався чоловік.

- Не знаю… Він же справді закохався в неї…

    Рустем почав нервувати, адже не розумів такого ставлення Софії до колишнього. Після всіх образ, байдужості, зради, після усього цього лайна, вона його ще й жаліє, чому? Невже ще й досі кохає?

- Ти кохаєш його? – не стримався та прямо запитав.

- Ні! Звичайно, що ні. Просто я не можу ось так викреслити чотирнадцять років спільного життя. Мені його шкода, як людину, яку використали і все, - вона обійняла Рустема і прошепотіла, вкладаючи всю свою ніжність у кожне слово, - Я кохаю лише тебе… Дуже кохаю…

   Він припав до неї пристрасним поцілунком. Вимогливим, спопеляючим, владним, немов хотів довести їй, що вона його, лише його.

- І я тебе кохаю, - промовив, дивлячись просто в сіро-зелені очі.

    Після роботи Софія ще зайшла в супермаркет, щоб купити їжі, а коли повернулася додому, то на неї чекав неприємний сюрприз в образі Лариси.

- Ну, привіт! – недобре глянула на неї сестра Олега. - Бачу, ти додому не надто поспішаєш…

- Чого тобі треба, Ларо? – перервала її Софія.

- І ти ще смієш питати?! – завелась вона. - Вигнала Олега з дому, бідолашний страждає, місця собі не знаходить! До батьків повернувся…

- Досить! – гримнула Софія, - По-перше, Олег сам пішов з дому до коханки; по-друге, ми з ним розлучилися, а по-третє, те, що його коханка покинула і він тепер страждає через це – не моя проблема!

   Лариса отетеріло дивилась на Софію.

- Що? Як це розлучилися? Ти – жартуєш?!

- Ні, а чого ти дивуєшся? Ти ж постійно торочила, що ми не пара, так от радій – ми розлучилися! Можеш тепер підбирати йому гідну кандидатуру. Вперед і з піснями!  Софія перевела подих і вже спокійніше додала: - Отже, Ларо, нам немає про що більше розмовляти. Олег зробив свій вибір, тому я тебе більше не затримую.

   Лариса була настільки  шокована, що навіть не знайшлася, що відповісти. По-перше, Олег нікому нічого не розповів про розлучення та коханку, а по-друге, вона не сподівалася такої агресії від тієї сірої миші.

    Коли Лара пішла, Ніка вийшла з своєї кімнати та пішла до мами на кухню.

- Чай пити будеш? – запитала Софія.

- Так…

   Ніка все чула, і звичайно розуміла, що після тієї розмови, мама знервована та засмучена. Дівчина помітила напруження в її голосі та діях, тому підійшла до Софії, обійняла та сказала:

- Я дуже люблю тебе, мамо…

- І я тебе, - вона пригорнула до себе дочку.

   Вони просиділи на кухні до пізньої ночі, все розмовляли про Олега, Рустема, майбутнє. Софія призналась дочці, що Рустем запропонував їм переїхати до нього жити. Ніка пильно поглянула на маму та запитала:

- А ти цього хочеш, мамо?

- Не знаю… Для мене  - це надто поспішне рішення, - чесно зізналася жінка.

- Я теж так думаю, але це не означає, що я проти. Можливо, трохи пізніше, думаю, нам потрібно трохи почекати.

- І я теж так думаю. Софія провела рукою по її волоссі: - Яка ти в мене вже доросла, доню… Ніяк ще не звикну…

   Софії стало якось легше на душі, коли вона поговорила з Нікою. Лише їй вона могла довіритися, лише вона знала усю правду…