3 Глава

   Софія прокинулась з чудовим настроєм. Швидко одягнулась, зробила сніданок, розбудила Ніку до школи і пішла на роботу. Різдвяні свята пройшли, тому потрібно братися до роботи. Після відпочинку у всіх працівників  гарний настрій. Поки шеф ще не прийшов, зібралися в конференц-залі. Так називали невеличкий кабінет, суміжний з кабінетом Рустема. Там він завжди проводив ділові зустрічі та наради. Сьогодні понеділок, тому усі зібрались на нараду, а поки чекали на директора, то пили каву та ділилися враженнями від минулих свят.

- Щось довго не має директора? – спохватилася Віра Іванівна, глянувши на великий годинник на стіні. Всі автоматично поглянули на табло електронного годинники, що висвічувало пів на десяту.

- Дійсно, шеф ніколи не спізнюється, - промовив юрист.

- Може щось трапилось? – розхвилювалася Віка.

- Софіє, давай телефонуй до нього, - сказала бухгалтерка.

   Після трьох довгих гудків Софія почула його голос.

- Алло!? Рустем? – промовила вона.

- Так, я слухаю… - захрипло озвався він.

- Що трапилось? Чому ти так говориш?

- Захворів… - прошепотів чоловік.

- Ти викликав лікаря? – поцікавилась Софія.

- Ні…

- Добре, зараз я приїду, - сказала вона.

   Софія швидко розповіла колективу про те, що директор захворів.

- Я піду в аптеку, - промовила вона, - куплю йому ліки, а там по ситуації подивлюся, може і потрібно буде викликати швидку.

- Я підвезу, - визвався Сашко.

   Вони під’їхали під під’їзд багатоповерхівки.

- Рустем живе на дев’ятому поверсі, - промовив Сашко, коли зайшли у ліфт. Вони піднялися на потрібний поверх й віднайшли квартиру Рустема, Сашко натиснув на вхідний дзвінок, але у відповідь ні звуку.

- Можливо, він спить? – припустила Софія, - Я йому зараз зателефоную…

  Довгі гудки потопали в суцільній тишині, вона вже хотіла натиснути «відбій», але почула слабкий голос:

- Алло?

- Рустеме, ми з Сашком під твоїми дверима, відчини будь ласка

- Зараз…

  Десь в глибині квартири почулися кроки, а за мить двері відчинилися. Рустем виглядав просто жахливо: темні круги під очима, очі блищать від лихоманки, обличчя осунулось і посіріло, та він ледь тримався на ногах.

- О-о-о, друже виглядаєш паршиво, - похитав головою Сашко, - Давай, обіприся на мене й підеш ляжеш.

- Я йду заварю чаю, - промовила Софія й додала, глянувши на Рустема, - і зроблю щось поїсти, ти ж не їв? Поміряй обов’язково температуру.

  Квартира у Рустема була досить великою, як на холостяка. Дві кімнати, простора кухня, що переходила в столову, широкий коридор, ванна та туалет. Софія швидко помила руки, і увійшовши на кухню, заглянула в холодильник. Продуктів було не багато, але на яєчню та салат вистарчить. Приготувавши сніданок, вона зайшла у спальню.

- Ну, що там? Висока температура?

- Висока, - промовив Сашко, - тридцять дев’ять і п’ять.

- Викликай швидку! – стривожилась вона.

   Поки швидка приїхала, їм ледве вдалось нагадувати Рустема, адже він взагалі не хотів їсти.

- Давай не вередуй, - строго промовила Софія, - тобі обов’язково потрібно поїсти.

    Після приїзду швидкої та обстеження лікарем, Рустему дали спокій.

- Отже,  - промовив лікар, - у пацієнта гнійна ангіна, я б радив його госпіталізувати, але ж він відмовляється…

- І що будемо робити? – запитала Софія.

- Я випишу рецепт, потрібно прослідкувати, щоб він справно пив усі ліки, полоскав горло, дотримувався постільного режиму.

- Зрозуміло…- промовила вона.

- А, і обов’язково міряти температуру, слідкувати за харчуванням та достатнім питтям рідини, - промовив лікар і додав, - а я через день прийду й подивлюсь на ситуацію.

     Коли лікар пішов, Сашко промовив:

- Пропоную встановити чергування і підключити усіх наших.

- Не думаю, що це добра ідея, адже тут буде балаган, а Рустему потрібен спокій. Та й роботу потрібно робити, щоб вкластися в терміни.

- То що ти пропонуєш?

- Якщо ти зможеш, то побудь з ним через ніч, - сказала Софія, - а я пробуду тут до дев’ятої вечора.

- Гаразд, - погодився Сашко, - Тоді я в офіс, маю ще зустріч та і нашим поясню ситуацію.

   Софія провела Сашка до дверей і повернулася в спальню. Рустем спав, тому вона пішла на кухню,  помила посуд, випила каву з бутербродом та вирішила піти в супермаркет за продуктами і в аптеку за необхідними ліками.

   Супермаркет та аптека знаходились через два квартали від будинку Рустема, тому Софія швидко усе придбала. Вона поверталась до квартири шефа, сніг приємно хрустів під ногами, а морозяне повітря захоплювало подих… Жінка з цікавістю розглядалася довкола, адже ще ніколи не була в цьому районі міста.