ІІ Розділ Січень 2017 рік 1 Глава

    Новий рік вступив у свої права, але не приніс Софії тої гармонії, на яку вона так сподівалася. А сподівалась вона, що цей рік розпочнеться для неї, немов з чистої сторінки, що її стосунки з Олегом стануть більш ріднішими, ніжнішими та нарешті вони стануть краще розуміти й сприймати одне одного. Вона банально сподівалася, що цей Новий рік принесе злагоду та щастя в її сім’ю. Софія чудово розуміла, що для цього потрібно бодай щось робити, хоч якісь спільні кроки на зустріч одне одному, але чомусь нічого не виходило. Усі її намагання серйозно поговорити з чоловіком сприймалися ним в штики або зводились до сарказму чи жартів. Олег постійно ухилявся від розмови, вважаючи це дурницями й пустою тратою часу. Його все влаштовувало, тому навіщо ускладнювати собі життя. Та Софія вже не хотіла миритися з такою ситуацією у своїй сім’ї, в своєму житті. Останньою краплею, що переповнила чашу її терпіння став день нового року.

   Новорічну ніч провели в сімейному колі. Софія з Нікою сервірували стіл смачними стравами, потім разом з Олегом нарядили невеличку новорічну ялинку. На перший погляд все виглядало так мило і по-домашньому, але… Але відчувався якийсь холод, було зовсім незатишно, скоріш нудно та награно. Не відчувалось атмосфери свята й радості.

   Після дванадцятої години ночі чисто символічно випили шампанського та повечеряли. Олег відразу втупився в телевізор дивитись новорічні передачі, а Ніка пішла у свою кімнату та зависла в соцмережах. Софія заховала залишки їжі в холодильник, помила посуд і лягла спати. Чомусь  зовсім нічого не хотілося, відчувалась якась пустка та дискомфорт. Єдиною втіхою стали привітання співробітників, адже тепер, після корпоративну, вони стали набагато ріднішими та ближчими. Ну і, звичайно, окремо порадував Рустем своїм телефонним дзвінком, щоб привітати її з Новим роком. Він повідомив, що усі вихідні до десятого січня, оскільки нагальної роботи  і так немає. Сам Рустем планував поїхати на декілька днів в Крим, щоб провідати рідню, і це стало ще однією причиною довготривалих вихідних для усіх працівників.  

  Ранок першого січня розпочався з дзвінка у двері. Софія вже не спала, тому відчинила двері невідомому гостю. Її настрій, що й та був не на висоті, вмить зіпсувався, адже на порозі стояла Уляна.

- З Новим роком! – кинулась вона обіймати Софію.

- І тебе, - сухо відповіла Софія і скептично додала, - Чим завдячуємо твоєму приходу?

- О-о-о! Ти, що не рада мене бачити? – наморщила ніс Уляна.

- Рада, звичайно рада! – втрутився Олег, який вийшов до них в коридор. Він обійняв та поцілував Улю в щоку й додав, - З Новим роком! Проходь, не стій на порозі.

  Чоловік допоміг їй зняти верхній одяг і оглянув її поглядом, сповненим пристрасті та бажання. На Уляні була дуже коротка облягаюча сукня з великим декольте. Софія відмітила для себе, що у своєму домашньому одязі зовсім не конкурентка Уляні. З неохотою вона пішла на кухню готувати «святковий» сніданок для «дорогої гості». Поки Софія поралась на кухні, Олег розмовляв та жартував з  гостею у вітальні, їхній голосний сміх розносився по всій квартирі. До кухні прошмигнула Ніка.

- А чому тітка Уля до нас прийшла? – поцікавилась дівчина.

- Ой не думаю, - Ніка підійшла до матері й стиха промовила, - Якщо чесно, то вона мені взагалі не подобається. Вона така зверхня та горда.

- Не знаю, можливо їй сумно і захотіла нас провідати…

- Що поробиш, у неї такий характер ще з юних років, - знизила плечима Софія, а з кімнати почувся розкотистий регіт Уляни.

- Ходімо, допоможеш мені, - усміхнулась Софія.

   Ніка допомогла мамі накрити на стіл і пішла у свою кімнату. Їй не подобалась тітка Уляна, не подобалось, що тато з таким задоволенням розмовляє з нею. Ніці стало шкода маму, адже з нею він говорив зовсім по іншому, не жартував, не усміхався, не дивився таким захопленим поглядом, як на тітку.

   Вони пили каву, а Софію не покидало відчуття, що вона тут зайва, третя зайва. Саме вона, а не Уляна і це тривожило, неприємний холодок охопив тіло, а дурні думки не давали спокою.

- А ти ще довго пробудеш в Україні? – запитала Софія, перервавши милу бесіду Олега та Уляни.

- Та ще трохи пробуду… - усміхнулась вона і хитро зиркнула на Олега, - Маю тут ще деякі справи…

- І які ж це справи? – розпитувала Софія.

- Та… назбиралися там різні за стільки років моєї відсутності, - ухильно прощебетала вона й швидко додала, - Ну, добре, я вже буду йти, дякую за каву. Уляна встала й направилась в коридор.

- Та ти ж недавно прийшла! - вийшов за нею Олег. - Побудь ще трохи…

- Ні-ні, маю ще справи, - якось дивно глянула на нього Уля.

   Олег допоміг Уляні одягнути шубу. Софія також вийшла в коридор. Уляна швиденько поцілувала їх на прощання й випурхнула з квартири.

- Дивна якась, - промовила Софія, - не зрозуміло чому приходила.

- Це ти дивна! – гримнув Олег, - Людина прийшла в гості, а ти відразу почала розпитувати, коли вона вже поїде. Думай, що говориш! А ще подруга називається!

   Софія стояла ошелешена такою кардинальною зміною настрою та різким тоном чоловіка.

- По-перше, ми вже давно не подруги, - обурилась Софія, - по-друге, я не запитала її нічого протизаконного, і взагалі, чому ти кричиш на мене?