ІІ Частина Зима 2016 - 2017 рік І Розділ Грудень 2016 рік 1 Глава

   Усе місто засипало снігом. Раннє сонячне проміння перетворювало його на тисячі діамантів, що переливалися дивним сяйвом. Морозяне повітря охоплювало подих своєю прохолодою.

   Софія з щасливою усмішкою йшла на нову роботу. Сьогодні все особливе, адже це день святого Миколая. З самого ранку вона з цікавістю спостерігала, як Ніка виймала з-під подушки подарунки, звичайно дівчинка знає хто їх туди поклав, та це не применшило її захвату та радості. Софія завжди любила ці моменти, адже кожній мамі приємно спостерігати за щасливими емоціями дитини. Навіть Олег здивував її своїм подарунком. Зазвичай він ніколи не переймався подібними речами, а тут до справи підійшов досить креативно. В себе під подушкою Софія знайшла набір мережаної білизни. «Здивував так здивував…, - подумала вона, - Дивно, з якої то радості такий подарунок?» Вона подякувала чоловікові й запитала, що спонукало його до вибору саме такого подарунку, на що Олег трохи розгубився й достеменно не відповів. Та задумуватись над цим Софії геть не хотілось, тим більше білизна дорога та їй сподобалась.

  Їхній офіс знаходився на восьмому поверсі висотки. Софія увійшла у порожній ліфт й натиснула потрібну цифру. На другому поверсі двері відчинилися й у ліфт увійшов Рустем.

- Привіт! – усміхнувся своєю дивною посмішкою. Саме дивною, бо Софія ніяк не могла зрозуміти її, просто якийсь «Монна-Ліз».

- Привіт, - відповіла вона.

- Сьогодні буде скорочений день, - повідомив шеф, - Мені потрібно дещо обговорити, зайдеш до мене?

- Добре, через десять хвилин буду в тебе, - промовила вона, виходячи з ліфта.

   Софія зайшла у свій кабінет, який вона ділила з бухгалтеркою Вірою Іванівною, жіночкою пенсійного віку з великим стажем роботи у даній сфері та справжнім профі. Її діти вже давно мали власні сім’ї, внуки виросли, а чоловік займався своєю пасікою, яку тримав на дачі, тому в неї було вдосталь часу та бажання працювати. Софія увімкнула комп’ютер, перевірила пошту й пішла до шефа. На неї вже чекало улюблене лате.

- Сідай, є розмова, - промовив він.

- Що трапилось?

- Справа в тому, що скоро Новий рік і я б хотів зробити невеличкий корпоратив. Думаю моє кафе «Фіруза» підійде найкраще, адже знаходиться майже в центрі міста.

- Ну, так, - погодилась вона, - і що?

- Так ось, я хочу зробити вам усім подарунки, але не маю на це часу, тому прошу тебе допомогти мені в цьому.

- Гаразд, я подумаю над цим питанням…

- Пий каву, - усміхнувся він, - а то ж охолоне.

- Ой! Дійсно, - Софія зробила ковток й запитала, - А на коли планується свято?

- На тридцяте грудня.

    Софія обговорила з ним ще деякі робочі моменти й повернулась у свій кабінет.

- Ну, що там? – запитала Віра Іванівна.

- Та так, нічого особливого, - нейтрально промовила Софія, не буде ж вона розповідати всім про плани Рустема.

   Софія задумалась над подарунками на корпоратив. Це ж потрібно вибрати щось таке цікаве, щоб не вирізняти нікого, але щоб усім було приємно. Після роботи вона вирішила пройтися по магазинах і щось підібрати.

 Сніг порипував під ногами, морозяне повітря щіпало щоки, дерева сяяли кольоровими гірляндами… Софія неспішно крокувала по вулиці, розглядаючи вітрини. Вирішила зайти в магазин канцелярських товарів. Це був досить великий магазин, де продавали усе: різноманітні олівці, фарби, пензлі, лінійки, ручки, блокноти, зошити, папки та інше канцелярське приладдя. Також тут біли книги українських та зарубіжних авторів на різну тематику.

- Добрий вечір! Чим можу допомогти? – поцікавилась мила дівчина, яка стояла на касі. Її усмішка випромінювала доброту та тепло.

- Вітаю! – усміхнулась Софія, - Мені потрібно придбати якісь подарунки на корпоратив для співробітників.

- А що саме ви б хотіли? – запитала Ліна, саме це ім’я вказано на її бейджі.

-  Навіть не знаю… Хтілось би чогось цікавого та потрібного…

- А скільки потрібно подарунків? – поцікавилась дівчина.

- Десять.

- Я знаю, як вам можна допомогти, - усміхнулася Ліна, - Звичайно, якщо вам сподобається моя ідея.

- І що це за ідея?

- Я підробляю тим, що складаю різноманітні композиції з квітів, цукерок, фруктів та з будь-чого. - промовила вона. - Так от, я б могла скласти вам композиції з різноманітних канцтоварів, можна додати туди ще цукерок чи ще чогось. Як вам така ідея?

- Просто чудова! – сплеснула в долоні Софія, - А ви встигнете до тридцятого числа?

- Звичайно! – кивнула Ліна, - Давайте тоді виберемо необхідну для композицій канцелярію.

   Разом вони підібрали набори канцелярського приладдя. Софія попросила додати в композиції крім різноманітних цукерок ще по пачці кави, а для начальника ще й пляшку коньяку. Всі необхідні товари жінка пообіцяла докупити й на завтра принести. Задоволена вибором, Софія повернулась додому.