3 Глава

  Софія набрала повні груди повітря й постукала у двері кабінету Жанни Артемівни. На неї чекала важка розмова з начальницею, адже головна просто терпіти не могла, якщо щось йде не за її планом.

- Добрий день, Жанно Артемівно! – зайшла в кабінет Софія.

- Добрий, - кивнула начальниця, не відриваючись від документів, - тобі щось термінове, бо я зараз зайнята.

- Термінове…

- Ну, що там в тебе? – незадоволено глянула на неї головна.

- Підпишіть будь ласка, - поклала перед нею свою заяву.

   Начальниця пробігла поглядом по аркушу. Її обличчя набуло червоного відтінку, прямий знак того, що вона закипає від люті. Жанна Артемівна повільно підвела на неї, сповнений зневаги погляд.

- То так ти вирішила вчинити? – підвищила голос. - Якесь нещасне стажування, а ти вже голову в пісок ховаєш! Що ти собі придумала! Думаєш, така незамінна!?

- Не думаю, - спокійно промовила Софія, - а просто впевнена, що така престижна посада не залишиться пустувати. Як то кажуть: «святе місце пустим не буває…», - усміхнулась вона.

- Що! То ти ще насміхаєшся! – оскаженіла головна.

- Ну що ви, Жанно Артемівно, навіть думки такої не мала, - з усмішкою промовила Софія й додала, - То ви підписуєте, чи як?

- Хамка! – розмашисто підписалась начальниця, - Йди, щоб очі мої тебе не бачили!

- Прощавайте, надіюсь вас також не зустрічати, - сказала Софія й гордо піднявши голову, вийшла з кабінету.

   Вона йшла по тротуару й навіть дощ не зміг змити щасливу посмішку з її обличчя. Нарешті все закінчилось. Ці незадоволені покупці, нічні повернення додому, вічно невдоволена начальниця, мізерна зарплатня. Все це вже в минулому…

    Тепер вона чекала на щось нове, щось цікаве, щось стабільно-прибуткове. Софія зараз не хотіла думати про Рустема й ті недомовки, що нависли між ними після вчорашнього вечора. Вона не хотіла роздумувати над тим, чому вчора він не взяв з неї грошей за бенкет, а лише усміхнувся й сказав, що це аванс за майбутню роботу. Софія обурилась на подібний благодійний жест, але підійшла Уляна й почала нагло клеїтись до нього. При ній Софія не хотіла вияснювати відносини, тому вирішила промовчати поки що.

    Приємно здивувало те, що Рустем абсолютно не вівся на її вульгарну поведінку, на відміну від Олега та усіх інших чоловіків, які були в кафе.

   Софія йшла по мокрому асфальту, дощ стікав по волоссю, та їй було байдуже. Передчуття змін приємно розтікалось по тілу хвилями адреналіну.

     «Залишилось ще якось розповісти все домашнім», - подумала Софія. Вона вирішила, що не буде вдаватися в подробиці, особливо щодо того, що стосується її теперішнього начальника. Їй немов щось не давало розповісти Олегу про Рустема, невідома сила зупиняла її. А можливо вона просто не хотіла розповідати. Ай, неважливо…

     За сімейною вечерею Софія розповіла про зміну місця роботи.

- Я сьогодні звільнилась, - сказала вона й глянула на чоловіка та дочку.     Ніка здивовано дивилась на неї, а чоловік на диво спокійно запитав:

- А що трапилось? В тебе виникли якісь проблеми?

- Ні, просто знайшла іншу роботу, - відповіла Софія.

- А чим тобі ця робота не подобалась? – скептично глянув на неї чоловік.

- Всім! Вона мені всім не подобалась. Софію починала злити ця розмова. Їй було прикро, адже Олег міг просто порадіти за неї. Невже він  думав, що вона вічно буде працювати касиркою, ба, більше, що їй це має подобатись. Навіщо тоді було взагалі навчатись й здобувати вищу освіту?

- Зрозуміло, - сказав Олег і додав, - І що то за нова робота?

- По спеціальності, - сухо відповіла Софія. Їй взагалі розхотілось щось ще розповідати та пояснювати. Вона зібрала брудний посуд й почала мити, обернувшись до нього спиною.

 Зрозумівши, що ромова закінчена, Олег пішов дивитись футбол, а Ніка підійшла до мами й притулившись до неї промовила:

- Я рада, що ти знайшла іншу роботу, мамо. То тепер ти не будеш працювати допізна та вночі приходити додому?

- Ні, не буду, - усміхнулась Софія.

  Ніка взяла рушник й почала витирати посуд. Вони більше не розмовляли, але Софія враз зрозуміла, що її донька вже не мала дитина, а юна дівчина, спостережлива та розумна. Вероніка виросла і все помічає, аналізує та робить свої висновки.