Краплини дощу, немов сльози, стікали по шибці вікна. Софія неспішно пила ранкову каву. «Знову дощ…Добре, що хоч сьогодні на роботу у другу зміну, можна не поспішати», - подумала вона.
Всі розійшлися хто куди: чоловік на роботу, донька у школу. Софія, залишившись одна, полинула думками в ті далекі та безтурботні часи юності і веселого студентського життя…
Спогади
Осінь 1996 рік
Дівчина переступила поріг університету. «Ось я і студентка…», - подумала вона, захоплено розглядаючись навколо. - «Тепер я тут буду навчатися, як же тут гарно: старовинна будівля з колонами, мозаїкою, аркоподібною стелею. Таке враження, що я потрапила в замок…»
Софія вдихнула повітря й відчинила двері аудиторії. Перша пара була швидше для ознайомлення, тому студенти весело спілкувалися з викладачем та між собою.
Ще на вступних екзаменах Софія познайомилась з Уляною. Так склались обставини, що потрапили в одну групу й вирішили не жити в гуртожитку, а разом орендувати квартиру.
Після пар дівчата сміючись пішли в магазин купити щось собі до вечері.
- Добре, що ми з тобою познайомились, - сказала Уляна, - тепер ми будемо і разам вчитися, і разом жити!
- Так, - усміхнулась Софія, адже дівчата вже стали найкращими подругами.
- І, як тобі наші хлопці з групи? – змовницьки запитала Уляна.
- Ну… Не знаю, я навіть дуже не придивлялась, якщо чесно, - знизала плечима дівчина.
- А я таки добре їх роздивилась. І знаєш, що тобі скажу, - вона похитала головою, - толкових немає!
- Навіть так! Я б так швидко не зробила висновків. Мені потрібен час, щоб розпізнати людину.
- А я все відразу бачу, чого тут чекати! – хмикнула Уляна, - Треба придивитись до старших, може там є цікаві екземпляри?
- Ой, Улю! Ми лише на першому курсі, які хлопці! Вчитися треба! – обурилась Софія.
- О-о-о, Софіє! – закотила очі Уляна, - Студентське життя в тому й полягає, щоб розважатися, ходити на дискотеки, знайомитись з хлопцями. Тому… - вона хитро усміхнулась, - У п’ятницю йдемо на дискотеку!
- Та я планувала додому поїхати…
- Ой, Софіє! – перебила її Уляна, - Не будь занудою! Поїдеш на наступний тиждень. Ти ж не залишиш мене сам?, - благально глянула подруга.
- Ну… гаразд, - без ентузіазму погодилась Софія.
Тиждень пролетів непомітно. Хоч це і був перший тиждень навчання, проте викладачі задавали багато домашнього завдання. Софія вже й сама раділа з того, що не поїхала додому, а залишилась, адже на вихідних можна добре підготуватись до семінарів.
Дівчата винаймали невеличку однокімнатну квартиру в старенької бабусі. Жила вона в доньки, а свою «хрущовку» здавала студентам.
Уляна крутилась перед дзеркалом у своїй новій синій сукні, яка доходила їй до середини стегна й облягала стрункий стан. Дівчина була природньою блондинкою з пишним прямим волоссям сітло-пщеничного кольору, голубими очима та спокусливими формами.
- Софіє, ти ще довго? – крикнула Уляна й незадоволено скривили губи, нафарбовані червоною помадою.
- Вже йду! – вигукнула подруга з кімнати.
Софія одягла чорну сукню вільного крою,трішки вище колін з рукавами три четверті, розпустила своє густе темно-русяве волосся й зробила легкий макіяж, щоб підкреслити свої сіро-зелені очі.
- А ось і я! – промовила, - Ходімо?
Уляна оцінююче глянула на дівчину, «свята простота», подумала вона й усміхнувшись сказала:
- Звичайно!
За тиждень навчання Уляна вже встигла потоваришувати з старшокурсниками й дізнатись в якому клубі зависають студенти. Саме туди дівчата і поїхали. В нічному клубі народу було море… Ритмічна музика лунала на повну силу, кольорові промені прожекторів блимали їй в такт. Повітря просякнуте сигаретним димом, змішаним з алкогольними випарами, кальяном, різноманітними парфумами та потом.
- Йдемо до барної стійки! – перекрикувала музику Уляна.
Вони розмістились на високих стільцях, а симпатичний бармен, усміхаючись на всі тридцять два зуба, взяв у них замовлення.
- Ти йому сподобалась… - прошепотіла Софія Уляні на вухо, на що та лише хитро підморгнула.
Софія раніше ніколи не бувала в таких місцях, тому з цікавістю розглядала все навколо.
- Ваше замовлення, красуні! - промовив бармен, пожираючи Уляну очима.
Софія довірилася вибору подруги, тому з подивом розглядала яскраво-червоний напій.
- Що це за коктейль? – запитала.
- Космополітен, спробуй, тобі сподобається, - усміхнулась Уля.
Софія обережно через соломинку зробила ковток, приємний солодкий присмак з кислинкою, теплом розтікався по тілу. Поки вона повільно цідила свій коктейль, Уляна на повну фліртувала з барменом й допивала вже другий Космополітен, яким він її пригостив.
#2465 в Жіночий роман
#11046 в Любовні романи
#4342 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 06.05.2020