24

За ті кілька днів, що минули від початку навчального семестру, Ерік устиг заприятелювати з Деном, з яким вони продовжували сидіти поруч на лекціях та практичних заняттях.  Вони багато в чому були схожі між собою - і завдяки спільним інтересам, і за характером. Ден був спокійним, врівноваженим, небалакучим; якщо щось і говорив - то чітко і конкретно, але так,  що з ним було важко сперечатися.  Він добре вчився, хоча ніколи й не хизувався своїми знаннями. А вони, ті знання, були дійсно енциклопедичними - Ден однаково добре розбирався у найрізноманітніших сферах життя - здавалося, будь-яка хоча б раз почута інформація  тут же міцно вкорінювалася в його пам'яті, систематизувалася, як у потужному комп'ютері, і за потреби він міг цитувати напам'ять цілі абзаци з прочитаних книг. Звичайно, Еріку в цьому плані до нього було далеко, адже він не мав таких яскраво виражених здібностей до наук. Проте в нього було інше - велике бажання досягти успіху.

Того ранку Ерік помітив у поведінці Дена дещо дивне. Незважаючи на те, що хлопець завжди уважно слухав лекції, сьогодні він немовби про щось замислився, час від часу поглядаючи на свого товариша, потім знову відводив погляд, нервово крутив ручку в руці.

 - Щось сталося? - пошепки спитав його Ерік.

 - Та ні, нічого особливого. Але давай на перерві кудись відійдемо, маю дещо тебе запитати, - так само тихо відповів Ден.

Як тільки пара закінчилася, вони вийшли з аудиторії і піднялися на верхній поверх, де був один тихий закуток біля сходів, що вели на горище. Там можна було спокійно поговорити, не боячись, що їх почує хтось сторонній.

 - Ти новини вчора дивився? - спитав Ден. - Про Рікі Мелоуна?

 - Ні, а хто це такий?

 - Ну ти мене дивуєш! Що, зовсім не в курсі про усю цю історію?

Ерік заперечно похитав головою. Він і справді останнім часом перестав дивитися телевізор - не до того було. Вдома ні дня не міг прожити без "ящика", хоча в основному його цікавили художні та науково-популярні фільми, але батько не пропускав жодного випуску новин і регулярно під час сніданку чи вечері проводив "політінформації". Тепер же Ерік поняття не мав, що там відбувається у країні і в цілому світі.  В інтернеті він в основному читав книги, які рекомендували викладачі, а також зареєструвався на кількох спеціалізованих форумах за своїм фахом і теж активно студіював усе, що там писали. Так активно "гриз граніт науки" він з далекосяжною метою, в якій поки що нікому не зізнавався, навіть самому собі.  На будь-які інші заняття йому було шкода витрачати дорогоцінний час.

 - А що там за історія? Я не дивлюся новин.

 - Дивно, ви ж живете в одному районі, ти повинен би його знати...

Ден коротко переказав йому суть подій,  про котрі  в їхньому місті останнім часом не говорили тільки ліниві. Рікі Мелоун був племінником начальника департаменту поліції та сином багатого бізнесмена. Належав він до так званої "золотої молоді" і дуже любив різні розваги, у тому числі й  офіційно заборонені,  але вподобані багатьма представниками дітей міської еліти нічні гонки на авто. Втім. і вдень його не раз штрафували за перевищення швидкості та інші порушення правил дорожнього руху, але у зв'язку з високим становищем його дядька, хлопець тільки отримував словесні догани, після чого його відпускали на всі чотири сторони.

Але одного дня він усе-таки не зміг відбутися "легким переляком" - результатом однієї з його гонок стало те, що Рікі,  їдучи на червоний сигнал світлофора, збив на пішохідному переході кількох людей, причому двоє - молода мати з дитиною - загинули. Тут уже ситуація набула розголосу, правопорушника взяли під варту і  призначили день, коли мав відбутися суд.  Щоправда, батько тут же вніс за нього чималу заставу, і  хлопець очікував судового засідання в комфортних умовах, перебуваючи під домашнім арештом. 

Сам процес розгляду цієї справи у суді  значно затягнувся, хоча, здавалося, нічого складного в ній не було - неподалік місця пригоди знаходилася камера відеоспостереження, яка зафіксувала,  що автомобіль справді їхав на червоне світло і з дуже великою швидкістю. Але тут почалося щось незрозуміле - свідки постійно міняли свої показання,  десь загубилися результати медичної експертизи, зробленої відразу після дорожньо-транспортної пригоди... А от учора якраз відбувалося заключне засідання, на яке чомусь не допустили журналістів - воно проходило за закритими дверима.  Після завершення тривалих дебатів, коли суддя виніс свій вердикт,  усі, хто стежив за розвитком подій, були вражені:  адвокату родини Мелоунів вдалося довести, що причиною трагедії стали несправні гальма в автівці, а сам Рікі  був абсолютно тверезий, не перебував під дією наркотичних речовин, і всі обвинувачення з нього були зняті. У нього навіть права не забрали, і  по всіх новинних телеканалах показали сюжет, як Мелоун задоволений виходить із зали суду, махає всім рукою, наче якась кінозірка, сідає за кермо і їде додому.

 - Тут студенти старших курсів готують акцію протесту проти корупції і  упередженості судочинства щодо представників різних соцкласів, - закінчив свою розповідь Ден.  - І я збираюся піти. Ми будемо мітингувати перед департаментом поліції з вимогою про відставку його керівника, який  прикриває свого родича, і про повторне судове слухання.

 - Але  така акція наперед приречена на провал! - вигукнувв Ерік. - Ви нічого не зможете добитися, тільки наживете собі проблеми.

 - Навіть якщо й так, то все одно мовчати не можна! Бо еліті все й завжди сходить з рук. Представники нижчих класів можуть потрапити до в'язниці за необережно сказане слово на адресу влади, а  придурок, що належить до класу "Е", от так запросто вкоротить віку кільком людям - і йому нічого за це не буде!