Відверта розмова

Ерік сидів у невеликому передпокої поруч із кабінетом психолога та  дивився на екран свого відеофона. Ще місяць чи навіть кілька днів тому він, щоб згаяти час очікування, без вагань  відкрив би якісь робочі файли та заглибився у їхнє вивчення. Але зараз чоловік зі здивуванням подумав, що зовсім не має настрою того робити. 

Він думав про Поллі і  пригадав, як колись давно, ще на Землі, вони спілкувалися, надсилаючи один одному смс ( ті самі, що їх згодом прочитав хлопець Поллі, а його друг, Тед). Цікаво, як там справи у містера Рассела? Чи вдасться йому стати президентом?

Потім думки перескочили знову до дружини і їхніх з Поллі стосунків. Він відкрив її сторінку у мережі Фейсбук, точнісінько так само, як робив це  у ті часи, коли ще був просто хлопчиною з “непрестижного” кварталу “Ч”, по вуха закоханим у дівчину-представницю еліти, який боявся признатися в цьому навіть самому собі.

На її сторінці зовсім не було нових записів. Після того марсотрусу вона не написала нічого, не виклала жодного фото чи відео. Але раніше Поллі активно спілкувалася зі своїми прихильниками, ділилася ідеями для нових телепередач, запитувала їхню думку, викладала цікаві моменти знімального процесу. Ерік здивувався, побачивши, скільки людей любили і цінували його дружину, які теплі слова вдячності писали під її публікаціями. 

Чомусь він завжди сприймав як належне її заняття — ну, робота і робота, кожен на Марсі має працювати, щоб приносити користь суспільству. Проте тільки зараз збагнув, що Поллі дійсно вкладала себе всю у свої телепередачі, для неї були важливими ці відгуки глядачів, він пригадав, як вона раділа з кожного листа зі словами вдячності, зачитувала їх йому. А він тільки робив вигляд, що слухає, зайнятий своїми власними справами.

На жаль, так само, як багато інших чоловіків у всі часи, Ерік був упевнений, що саме він займається важливою справою, котра конче необхідна суспільству і без якої життя людей на Марсі буде неможливим. Зрештою, це твердження було правдивим. Але він не замислювався над тим, що професія його дружини була не менш значущою. І що вона втомлювалася та виснажувалася так само, як і він, а може, ще й більше. 

У нього було зараз таке відчуття, неначе світ перевернувся з ніг на голову. Чому він не зрозумів цього раніше? Можливо, міг би бути більш уважним до Поллі, давати їй ту підтримку і турботу, котрих їй так не вистачало. Адже зовсім не складно сказати кілька теплих слів чи подзвонити просто так, без причини… Але якби він робив це частіше — то, може, і не сталося б усіх цих неприємностей у їхньому житті…

Він вирішив негайно зв’язатися з Поллі та сказати їй про все те, що зараз спало йому на думку. Але посоромився говорити вслух, адже неподалік знаходилися інші батьки, які так само очікували, поки їхні діти закінчать свої заняття.

Тому він, як у юності, почав набирати текстове повідомлення. І воно навіть виглядало точнісінько так, як і тоді.

“Привіт. Чим займаєшся?”

Поллі відповіла майже миттєво — мабуть, сиділа з відеофоном у руках.

 “Привіт. Щось трапилося?”

 “Та ні, все добре. Ось чекаю, поки Тоні вийде від психолога. Я тут подумав, може нам сходити сьогодні увечері кудись удвох?”

Він побачив, що Поллі пише відповідь, але минуло кілька хвилин, перш ніж на екрані з’явилося повідомлення від неї. Воно було коротким і написання його не зайняло б стільки часу. Напевно, жінка писала, потім стирала і набирала текст заново.

“Це так дивно, чути таке від тебе. Це точно ти, Еріку?”

Тепер уже він не знав, що відповісти.  Йому завжди було складно підібрати вірні слова, щоб висловити свої почуття чи емоції. Здавалося, легше було б розв’язати найскладнішу задачу чи зробити якесь відкриття у науковій сфері, де усе було точним, виваженим і підпорядковувалося суворим правилам. А у особистих взаєминах варто помилитися хоча б словом — і все може бути безповоротно втраченим. 

Зрештою, вирішив відбутися жартом.

“Ні, це мій двійник. Ти розкусила мене, що тепер робити?”

У відповідь вона прислала смайлика, а потім написала:

“Отож, ти там сидиш і байдикуєш, а я готуюся до ефіру, аж дим із вух іде. Пам’ятаєш, що завтра мають знімати сюжет про нашого Вогника? Я дуже хвилююся…”

Точно, а він зовсім забув про те! 

“Я теж трохи хвилююся, — відповів. — Але впевнений, що все буде добре. Тоні не підведе.”

“Я переживаю не про те, — написала Поллі. — Увесь час думаю, чи потрібна йому така популярність? Щоб на нього в школі вказували пальцем?”

“Просперіті — маленьке місто, все одно всі знають про те, що трапилося з нашим сином. Але, я гадаю, краще все розповісти усе, як воно було, аніж люди будуть придумувати різні небилиці…”

“Що ж, ти маєш рацію, — прилетіла відповідь від дружини. — Дякую, ти трохи мене заспокоїв.”

“Я дуже радий, що ти повертаєшся на роботу, — Ерік все-таки вирішив висловити все те, заради чого й написав їй. — Я тут подумав і зрозумів, наскільки вона важлива для тебе. І для всіх інших теж.”

“О, я вже було вирішила зовсім не повертатися на телебачення, — відповіла Поллі після невеликої паузи. — Думала, що, може, візажист із мене вийде кращий. Але зараз, готуючись до передачі, відчула себе такою щасливою! Це просто неймовірний приплив енергії, готова гори звернути. І знаєш, ось буквально годину тому зі мною вийшов на зв’язок шеф та сказав, щоб я готувалася знову працювати на постійній основі. Бо нова ведуча не виправдала його сподівань, рейтинги шоу дуже впали, власників каналу закидають питаннями, коли ж я повернуся. І от він знову запрошує мене. Я не можу в це повірити!”

“Це круто! — написав Ерік. — І ми обов’язково маємо відсвяткувати таку новину. Як колись, пам’ятаєш? Давай завтра, після шоу, підемо до ресторану?”

“А Тоні? Я боюся лишати його самого…”

“Сусідка із задоволенням з ним посидить, розрахуємося з нею запрошеннями на зйомки”

“Точно))”

Він хотів ще щось написати, але тут двері кабінету місіс Картер відчинилися, і психолог поманила його пальцем. Ерік, все ще посміхаючись, сховав відеофон та встав зі свого крісла. Проте чим ближче він підходив до місіс Картер, тим більше занепокоєння його огортало. Він побачив, що жінка дуже бліда і дивиться на нього якось не так, як завжди.