Несподіване відкриття

Тоні увійшов до класу, як завжди, неквапом, тягнучи за собою рюкзак з однією лямкою — друга ось тільки що обірвалася, після того, як його товариш Джек вирішив пожартувати та смикнув хлопця за наплічник. Звичайно, вже за мить рюкзак, напханий всякою всячиною, котра тільки може знадобитися марсіянському третьокласнику, опустився на Джекову спину і вони трохи поборюкалися в коридорі. Але недовго, бо з'явилася вчителька місіс Сальваторе та розборонила забіяк.

Тоні пройшов до свого столу— третього у ряду біля вікна і кинув рюкзак на підлогу. Він був схожим зараз на настовбурченого горобчика, який присів на гілку, та от-от може пурхнути геть.

Джек вмостився на своє місце позаду нього і тут же почав виясняти, чи виконав Тоні рівняння з математики. Тоні миттю згадав, що за вчорашніми клопотами домашнє завдання зовсім вилетіло з його голови. А математик у них дуже суворий, з ним жартувати не варто. Тому Тоні дістав свій планшет, знайшов потрібну тему та заходився швидко розв'язувати рівняння.

Математику він любив, і ця наука давалася йому легко. Певно, здібності передалися від батька. А от мова — то була справжня халепа. Коли їм давали завдання написати твір чи переказ тексту, це було для хлопця справжнім стихійним лихом. Усно він усе розповідав чудово, а от на письмі  почувався незграбно, не міг підібрати потрібних слів, робив такі граматичні помилки, що спеціально й не придумаєш. Саме через це і не був відмінником, у рейтингу класу знаходився між "середнячків". 

Сьогодні у них першим уроком було природознавство. Тоні знав, що місіс Сальваторе — досить добра та терпляча викладачка, тому без жодних докорів сумління продовжував розв’язувати завдання з математики, одним вухом дослухаючись до того, що вчителька намагалася донести до сорока малих крутьків.

А розповідала місіс Сальваторе про поняття часу та те, як вимірюють час на Землі і на Марсі.

 — Марс має нахил осі і період обертання навколо Сонця, подібні до земних, — розповідала вчителька. — Тому на нашій планеті  є чотири  пори року, як і на Землі, і для зручності ми їх називаємо так само. Хто назве мені пори року?

 Відразу підняла руку відмінниця та підлабузниця Саманта.

 — Зима, весна, літо, осінь, —  скоромовкою відтарабанила вона.

 — Чудово, дякую, Семмі! Але, на відміну від Землі, де рік триває  365 або 366 днів, у нас, на Марсі, він значно довший. Марсіянський рік складає 686 земних днів або 668 марсіянських днів — солів. Наш сол приблизно на сорок хвилин довший  від земної доби, хоча ми в розмовній мові і називаємо ці поняття однаково — “день”, “ніч”, а разом —  “доба”. Літочислення ми ведемо за марсіянським календарем, починаючи від весняного рівнодення того року, коли нога людини вперше ступила на цю планету. Але вік жителів Марсу рахуємо за земними мірками, тобто кожні дванадцять прожитих вами місяців додають вам один рік. А скільки місяців у нашому році — скаже мені Тоні.

Захоплений зненацька Тоні підняв голову від планшета.

 — Двадцять чотири місяці, — відповів він після нетривалої паузи.

 — Сховай, будь ласка, свій ґаджет, він тобі зараз не потрібен, — місіс Сальваторе докірливо похитала головою. — Тоні, чому ти мене не слухаєш?

 — Я слухаю, — пробурмотів Тоні, дивлячись на неї кристально чистими очима.

 — Ну добре, тоді продовжимо. Так, у марсіянському році двадцять чотири місяці, і на відміну від земних дванадцяти, які мають свої власні назви, марсіянські місяці позначаються просто цифрами — перший, другий, третій і так далі. Відмінність між порами року на Землі і на Марсі полягає ще й у тому, що на Землі вони однакові — кожна продовжується три місяці, а от на Марсі їх тривалість різниться. У Північній півкулі, де ми з вами, друзі, мешкаємо, найдовшим сезоном є весна, вона триває 194 соли. А найкоротшим — осінь, яка продовжується 142 соли. А от у Південній півкулі все навпаки.

 — Шкода, що літо не найдовше, — промовив Джек, — тоді б ми мали більше часу для канікул.

Школярі дружно розсміялися.

 — До канікул ще довго, щоб так гаряче про них мріяти, — місіс Сальваторе постукала рукою по столу, закликаючи школярів до уваги. — А хто мені скаже, чому на Землі календарний місяць так назвали?

Знову підняла руку Саманта і відповіла, стріпнувши русявим “хвостиком” волосся:

 — Бо це був час, за який навколо Землі обертався її супутник, який зветься Місяць.

 — Так, правильно, Саманто. Ми теж, за традицією, називаємо періоди, на котрі ділиться рік, “місяцями”, хоча вони ніяк не пов’язані з обертанням супутників Марса навколо планети. Фобос здійснює один оберт навколо Марса за  сім годин, а Деймос — за тридцять годин. На Землі є звичайні роки, які складаються із 365 днів, та високосні, у котрих 366 днів. Високосним є кожний четвертий рік. А на Марсі  високосним — таким, що має “зайвий” день, є кожний другий рік — той, що закінчується на непарне число, а плюс до того ще й  роки, що закінчуються на нуль…

***

Нарешті  урок добіг кінця, і діти висипали на шкільне подвір’я, щоб трохи перепочити. І саме тут на Тоні чекала прикра несподіванка. До нього підійшла Саманта і мовила:

 — Тоні, а вгадай, кого я бачила на вихідних?

 — Звідки мені знати, — хлопчик не дуже любив цю задаваку, яка завжди говорила зверхнім тоном, наче  була якимось великим цабе. І чому вона до нього причепилася?

 — Я зустріла твою маму. Вона ж у тебе телеведуча? Мої батьки дивляться її шоу щовечора!

 — Я дуже за них радий, — Тоні підфутболив ногою маленький камінець, що невідомо звідки взявся на подвір’ї, та став уважно стежити за траєкторією його руху.

Саманта розгнівалася,  адже вона не звикла до подібної неуваги.

 — Щоб ти хотів знати, у моїх батьків була річниця весілля, і ми пішли  до ресторану, — вона промовила останнє слово, розтягуючи склади, всім своїм виглядом показуючи, що Тоні у такі місця вхід закритий.  — І там я побачила твою маму, вона сиділа за столиком із Дереком Янгом, тим що співає “Моя любов безмежна”!