За десять років до того

Ерік та Поллі сиділи у своїй улюбленій кав'ярні. Невеликий телевізор, закріплений на стіні, демонстрував популярне ток-шоу, учасники якого жваво обговорювали ситуацію, яка склалася під час нагородження учених та астронавтів, що брали участь у ліквідації гігантського астероїда під назвою Бог Хаосу.

— Внаслідок невдалого жарту двох молодих людей, на сцену замість стравжнього Теда Рассела  піднявся його знайомий, ім'я котрого, за неперевіреною інформацією, — Ерік Пітерсон. Поліція не знайшла в цій ситуації складу злочину, та зробила висновок, що це всього лиш прикра помилка. Організатори  заходу запевнили, що надалі ретельніше будуть перевіряти особи усіх, хто має отримати нагороду, включно з ідентифікацією за допомогою ДНК-аналізу…

 —  Уяви собі — тепер потрібно буде робити ДНК-аналіз, аби  отримати якийсь нещасний сувенір, — хмикнув Ерік, уперто вдаючи, що ситуація, яка склалася, його лишень розважає.

 — Але ж це не був сувенір, — заперечила Поллі. — Ти повинен був отримати президентську стипендію для навчання в університеті. У тебе не мали права її відібрати! Я вважаю, що тобі слід негайно звернутися до юристів і відстояти свої права!

— Поллі, люба, все законно, — Ерік сумно посміхнувся. — Тед мав отримати цю стипендію, і йому її вручили. Ну а те, що насправді брав участь у проекті я, лише під його ім'ям — цього жодний юрист не зможе довести...

 — Ну як це — не зможе? Що, у всіх тих професорів та астронавтів, з якими ти разом літав на орбіту, очей немає? А в університетських викладачів, студентів? Та є купа свідків, котрі підтвердять, що то був саме ти, а не Тед! Так, ви схожі, проте не настільки, щоб вас не можна було розрізнити!

— Цю справу вирішили "зам'яти", зробити вигляд, що це був просто дружній розіграш, і нічого більше. Тед спершу наговорив дурниць, але потім, уже не знаю, під чиїм впливом, повністю відмовився від звинувачень у мій бік. Він сказав журналістам, що ми з ним побилися об заклад, що мені вдасться замість нього отримати нагороду, і ніхто нічого не помітить.

 — Якесь дивне пояснення, — знизала плечима дівчина, — тобі так не здається? Якби ви дійсно побилися об заклад, для чого тоді було йому підійматися на сцену і влаштовувати скандал?

— Я гадки не маю, як він це пояснив, але, думаю, щось придумав, йому не звикати, цей хлопець — гідний нащадок  свого татуся-дипломата,— Ерік відсьорбнув зі своєї чашки і скривився. — Поки ми дивилися це шоу, моя кава охолола.

Тим часом ведуча телепередачі повідомила, що зараз відбудеться он-лайн включення з самим Тедом, котрий розповість про те, чим, власне, скінчилася уся історія.

На екрані з'явилося трохи викривлене зображення — молодий білявий хлопець у червоній футболці та окулярах від сонця, зсунутих на чоло, сидів у шезлонгу на океанському узбережжі, в руках він тримав склянку з якимось коктейлем.

— Привіт, містере Рассел! — жваво посміхнулася ведуча. — Нам повідомили, що ви не зможете з'явитися на ефір, бо захворіли, але, як я бачу, ви виглядаєте цілком  здоровим…

 — Вам, певно, надали недостовірну інформацію, — невимушено відповів Тед. — Насправді я вирішив трохи відпочити, адже попередні місяці були для мене досить напруженими. Тому мені спало на думку влаштувати для себе невеличкі різдвяні канікули.

— Це чудово! — ведуча аж променилася щастям, неначе це вона сама зараз ніжилася під ласкавим сонячним промінням. — Розкажіть, будь ласка, чи вирішилася вже проблема з отриманням вами почесної нагороди від президента?

— Так, — посміхнувся Тед на всі тридцять два білосніжних зуби, — я без проблем одержав президентську стипендію для навчання в університеті, але, поскільки моя сім'я досить забезпечена, я вирішив передати її котромусь із талановитих студентів, гадаю, ректор університету вибере достойного кандидата для цього.

— А ви самі плануєте надалі продовжувати наукову діяльність? — не відставала від нього дівчина. — Можливо, будете й далі співпрацювати із групою вчених, котра розроблятиме принципово нові моделі космічних кораблів? Адже ваш проект визначили таким, що може призвести до справжнього перевороту в галузі ракетобудування?

— Я не впевнений, що працюватиму далі в цьому напрямку, — махнув рукою Тед. — Можливо, спробую себе у сфері міжнародних відносин, адже на цьому наполягає мій батько. У нас професійна династія, знаєте…

Ерік засміявся.

— Звісно, він не впевнений! Бо нічогісінько не тямить ані  у фізиці, ні в астрономії. Але йому хоч вистачило совісті не забирати ту стипендію собі. Добре, що вона  пригодиться комусь із студентів, яким складно самим оплачувати навчання.

 — Але її мав отримати ти, — Поллі похитала головою, її рудувато-каштанове волосся віялом розсипалося по плечах. 

— Ти ж зрозуміла — мене там не було. Мене взагалі не було ніде. Офіційно я лежав у психлікарні, лікувався від затяжної депресії. А якщо нині я почну качати права і щось від когось вимагати — мене з великим задоволенням знову туди запроторять. Про це мені натякнули відразу ж після того ефіру. Зателефонував якийсь незнайомий чоловік і порадив нікому й нічого не розповідати, особливо  —  журналістам. Якщо хтось із них і вийде на мене — маю дотримуватися версії, що я звичайний собі студент автодорожнього коледжу, який на спір погодився замінити свого приятеля на церемонії отримання президентської стипендії. На цьому все. Більше нічого я не знаю і прокоментувати не можу. Але до мене ніхто й не звертався. Я ж кажу — все швиденько "зам'яли", щоб уникнути небажаного розголосу. Адже якщо стане відомо, що хлопець з класу "Ч" півроку навчався в престижному університеті, а ніхто того не помітив — вийде неабиякий скандал.  Та й батьки Теда не зацікавлені в тому, щоб їхнє ім'я було на слуху. 

— А що твої батьки? Як вони відреагували? Ти ж їм про все розповів?

Ерік насупився. Він жестом підкликав офіціанта і попросив ще кави.

— Батьки… Ну, це окрема розмова, — хлопець подивився на зимовий пейзаж за вікном, потім перевів погляд на екран телевізора, де вже закінчилося шоу та з'явилися кадри рекламного ролика — весела червонощока родина сиділа за столом та пила розчинне какао. — Якщо коротко, ми один одного не зрозуміли. Батько, як завжди, "наїхав" на мене, звинувачуючи в тому, що я хочу бути найрозумнішим, а через те у всієї родини будуть неприємності. Він страшенно злякався розголосу цієї справи, і того, що соціальні служби можуть звинуватити нас у шахрайстві та виселити з квартири. Я сказав, що більше проблем через мене в них не буде, зібрав свої речі і пішов з дому. Зрештою, я повнолітній і можу сам вирішувати, де мені жити і чим надалі займатися.