Нічний Час, Розумна Лампа та Привид у Шафі

Я живу в квартирі, де дуже тонкі стіни, і я, як людина, яка любить комфорт, вирішила купити "розумну" лампу. Лампа має сто функцій, керується додатком, а головне — може створювати "розслаблююче освітлення".

💡 Фаза 1: Світловий Терор

Я, звичайно, встановила нічний режим: слабке тепле світло, яке повинно було повільно згасати. Я лягла спати.

Десь о третій годині ночі мене розбудив надзвичайно яскравий спалах. Лампа, мабуть, вирішила, що нічний режим — це нудно, і перейшла у режим «Дискотека у стилі рейв». Вона світила яскравим, холодним, блакитним світлом, яке блимало з частотою 10 разів на секунду.

Я сиділа на ліжку, засліплена, намагаючись знайти телефон, щоб її вимкнути, а моя кімната виглядала як місце злочину в дешевому трилері.

👻 Фаза 2: Привид у Шафі

Коли я нарешті знайшла телефон і, трясучись, відкрила додаток, я помітила, що в налаштуваннях стоїть не "Нічний режим", а "Невротичний блакитний спалах".

Я швидко змінила налаштування. Нарешті темрява. Тиша. Я полегшено зітхнула і знову лягла.

І тут у моїй шафі пролунав ЗВУК.

Звук був схожий на тихий, але дуже виразний скрип, який переходить у щось, схоже на зловісне хропіння.

Мене охопив панічний жах. Я була абсолютно впевнена: це або привид, або грабіжник, який вирішив заснути, поки я боролася з лампою.

Я хапаю найважчий предмет, який знайшла на тумбочці — крем для рук у скляній банці — і починаю пошепки кричати:

— Хто тут?! Я викликаю поліцію! І в мене бойовий крем для рук!

Скрип повторився. І тоді я, зібравши всю свою хоробрість, різко відчиняю дверцята шафи.

🐻 Фаза 3: Ведмідь-Злодій

Усередині, звісно, ніякого грабіжника не було. І не було привида.

Був мій величезний старий плюшевий ведмідь, якого я зберігаю на верхній полиці.

Звук, який я прийняла за скрип і хропіння, видавала... ЙОГО ШАПКА.

Річ у тім, що ввечері, збираючи одяг, я випадково зачепила його стару шерстяну шапку. Вона лежала на ньому так, що під час руху повітря (наприклад, коли я різко відчинила двері) скрипів крохмальний напис на шапці, імітуючи стогін, а сама шапка, сповзаючи, створювала звук хропіння.

Я сиділа на підлозі, тримаючи в руці скляну банку з кремом для рук, дивилася на мертвого плюшевого ведмедя у шапці, що хропе, і моя лампа починала знову тихо блимати.

Я зрозуміла, що моя ніч була зірвана не злочинцями, а змовою техніки та м'яких іграшок.

Я так голосно засміялася, що розбудила сусіда. Я відправила йому повідомлення: "У мене все гаразд. Це просто ведмідь у шапці. І лампа-зрадниця."