Рина

  Я валялась на ліжку і не могла заснути. Субота видалась занадто тяжкою, хоча жодної роботи не робила і жодних справ компанії не вирішувала. Що ж такого важкого? Та й не знаю. Навіть доручення до відбору пройшло спокійно.. ну майже спокійно. Я знову прокрутила день в голові.

  З ранку до мене заїхав менший брат з дівчиною і дітьми. Попивши чаю останніх вони мені залишили. І поїхали… в гори чи на море? Навіть, не згадаю. В се що вспіла це зібрати наші речі і погрузити в машину. Перед приїздом в маєток Марка ми заїхали до батьків. Мама з татом були раді мене бачити. Та й я їх теж. Ми не часто зустрічались після того, як поступила. Але коли стала головою компанії, то майже перестали бачитись. Іноді навідувались однин до одного, але то не часто. З побільшанням роботи я майже перестала бувати у себе дома, що говорити про гостів? Такі зміни засмутили нас, але не дуже прямо сильно. Хоча відносини з батька в нас вони склались чудові, але тої довіри, що іноді виникають у батьків і дітей, у нас не було. Тому, самостійно жити мені вдалось, навіть, добре.

  Потім прибули в маєток. Те, як там зникла Оля навіть згадувати не хочу. А що було після її знаходження тем більш! Досі щоки горять від своєї поведінки… ну й в обід було завдання.

  Перше завдання мені, навіть, сподобалось. Спекти щось на вечерю. Те що Ваня і Оля були поруч, мене не дратувало. Вони навіть допомагали. Ну, а як інакше? Вже рік, як в мого брата і його жінки проявилась тяга до подорожей. А з двома дітьми, яким недавно три виповнилось, якось не дуже «круто» їздити. «За то круто заводити дітей коли тобі шістнадцять, а їй п’ятнадцять» - буркнула коли почула звістку, але це я пряна, прийняла навіть те, що до двох років дітей няньчила я. Так, як мала роботу і житло, а вони тільки вчились в школі. Тому, ми спокійно пекли торт. Їх улюблений торт. Не знаю чи дивились за нами, але ми знатно повеселились. Прибирання зайняла трохи менше часу, але вона була не менш весела. Результати оголосили ввечері. З них випливало, що вийшло спекти торт тільки у десятьох, смачний у трьох, хто й залишився. Була здивована, але я була в числі обраних.

  «Що ти ж принесеш, завтрашній день?» - думала я дивлячись, як Оля і Ваня обнявшись сплять.