Сміх у темряві
Сліди в лісі
Наступного ранку Левко не міг думати ні про що, крім нічного жаху. Він розповів усе своїй найкращій подрузі Квіті, яка жила в хаті через дорогу. Квіта була дівчинкою з вогняно-рудим волоссям, яке вона завжди заплітала в два хвостики, і характером, який не лякався нічого, крім павуків. Її зелені очі загорілися, коли вона почула про тінь. "Це точно привиди! Або лісовий дух!" – сказала вона, гризучи яблуко. Левко похитав головою, але запропонував піти до лісу, щоб знайти докази. Квіта, не вагаючись, схопила свій рюкзак, у якому завжди носила мотузку, ніж і шматок крейди – "про всяк випадок". У лісі, де пахло соснами й мохом, Левко помітив сліди – маленькі, круглі, ніби від крихітних чобітків. Вони вилися між деревами, ведучи до старої хатини, про яку в селі шепотіли страшні історії. Кажуть, там колись жив відлюдник, який умів розмовляти з тінями. Двері хатини були прочинені, і зсередини долинало знайоме "хі-хі-хі". Левко відчув, як ноги стають ватяними, але Квіта, не звертаючи уваги на його вагання, схопила його за руку. "Не бійся, Левку! Якщо це привид, я намалюю на нього крейдою хрестик!" – сказала вона й потягла друга всередину. У цей момент Левко помітив, що на землі біля хатини лежить маленький блискучий предмет – старий мідний гудзик. Він підняв його, не знаючи, що це ще одна ниточка до розгадки.
#2847 в Фентезі
#1551 в Різне
#328 в Дитяча література
Відредаговано: 30.05.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
