Сміх у темряві
Тінь, що танцювала
Левко наблизився до дуба, чиї гілки скидалися на кістляві пальці, що тягнуться до неба. У світлі ліхтарика він помітив тінь – не звичайну, а довгу, худу, з руками, що гойдалися, наче гілки на вітрі. Вона рухалася, ніби танцювала дивний танець, але найстрашніше було те, що ніхто не стояв поруч, щоб відкидати цю тінь. Левко закляк, відчуваючи, як серце гупає в грудях. "Хто ти?" – гукнув він, але голос тремтів, наче листок на вітрі. Тінь завмерла, а потім… хихотнула! Цей звук був схожий на дзвін крихітних дзвіночків, але від нього мороз ішов по шкірі. Раптом тінь виросла, закривши півнеба, і кинулася прямо на Левка. Хлопчик закричав, випустив ліхтарик і побіг до старого сараю, що стояв неподалік. Він заскочив усередину, зачинив двері й сховався за мішками з картоплею, які пахли землею й пилом. Дихання Левка було важким, а думки плуталися. Хихотіння не припинялося – воно лунало звідусіль, наче ліс навколо сміявся з нього. Але найдивніше було те, що в цьому сміху не чулося злості – лише пустотлива насмішка. Левко визирнув із-за мішків, але тінь зникла. Проте на дверях сараю він помітив малюнок, якого раніше не було: крихітний відбиток, схожий на слід маленької лапки. Це була перша зачіпка, але вона лише додавала загадок.
#2854 в Фентезі
#1559 в Різне
#329 в Дитяча література
Відредаговано: 30.05.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
