Сміх у темряві
Загадковий звук
Левко сидів на горищі, де пахло старим деревом і сушеними яблуками. Він гортав пожовклу книгу про привидів, яку знайшов у скрині діда Остапа. Свічка мерехтіла, кидаючи химерні тіні на стіни, коли раптом тишу розірвало тихе "хі-хі-хі". Звук був схожий на сміх, але якийсь неприродний, наче хтось намагався сміятися, але не знав як. Левко завмер, прислухаючись. Звук повторився, цього разу чіткіше, і линув із двору. Хлопчик підійшов до маленького віконця й виглянув. У темряві гойдалася стара гойдалка, хоча вітер давно вщух. Її скрип додавав моторошності, а місяць кидав довгі тіні від дерев, що гойдалися, наче живі. "Може, то сусідський кіт?" – подумав Левко, але в глибині душі знав, що коти так не хихотять. Він схопив старий ліхтарик, який гудів, наче бджола, коли його вмикали, і, переборюючи страх, спустився вниз. На подвір’ї було тихо, лише листя шелестіло під ногами. Але щойно Левко ступив до старого дуба, що стояв на краю двору, хихотіння повернулося – цього разу голосніше й ближче. Воно лунало з-за стовбура, і хлопчик відчув, як холодок пробіг по спині. Зібравши всю хоробрість, він посвітив ліхтариком у темряву, але побачив лише порожнечу. Чи, може, щось сховалося швидше, ніж він встиг помітити?
#3378 в Фентезі
#1948 в Різне
#406 в Дитяча література
Відредаговано: 30.05.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
