гумор

Коли починаєш вчити мову, то спочатку  тобі здається, що це суцільна джерготня і ти ніколи нічого не зрозумієш, не вивчиш, не заговориш,  що це найкращий час їхати додому. Панічно дивишся на свої записи, пробуєш вимовляти чужі слова, заломлюючи язика в іншу сторону.  Нічого в голову не лізе і ти собакою дивишся на співрозмовника, пробуєш пояснити те, що самому ще незрозуміле, але вони тебе мусять розуміти. Такі перші кроки заробітчанського життя в чужій країні.  Може в когось по іншому, бо всяке буває. Одні кажуть, що мову вивчили за два - три - п’ять місяців, хваляться, що вже говорили. Інші за рік вже все знали і мова в них була правильна і дуже італійська -- не вірте, брехня. Не всі такі мудрі,а може  й є такі, що їм все легко вдається? Мені знадобилося майже два роки. Я все розуміла, але не наважувалася говорити, відбувалася короткими фразами. Подумки будувала речення, а коли хотілося всю цю тираду винести “на гора”, то вмить все зникало, натомість виходило коротко і основне. Не вистачало запасу слів, що прийшло з часом і зі спілкуванням.  Саме при вивченні іншої мови трапляються смішні випадки, куртуазні ситуації, кумедні трафунки, які не забуваються ніколи. 

    Слово  біль (долоре) я запам’ятала через порівняння з доларом. Їхали, щоб заробити ті кляті долари і проходимо через біль. Біль,  розлуку, самотність, втрату, приниження і розчарування. Вихідними днями ділилися різними випадками, кумедними ситуаціями, реготали від душі, переказували одна одній ті анекдотичні ситуації і ставало легше. 

     Дивні італійці, вони навіть не здогадуються, що можна сміятися з простих слів, які для них є звичні і нормальні.  Слово курва -- це поворот траси, вигин дороги, кривизна, а в нас? Хіба скажеш в голос той матюк.

    Жінці, яка щойно приїхала до Риму, треба було перейти до поїзда на Неаполь. Вивчивши трохи слів вдома самотужки, вона запитала в італійця, як їй пройти на потрібний перон. Італійцю було досить слова -- Неаполь, він охоче відповів :

    -- (П’яно - п’яно, допо ла курва, трова  ла стаціоне.) Повільно не спіши, за поворотом вже вокзал.

    -- Сам ти п’яний, чи ти мене знаєш, що обзиваєш? Яка я тобі п’яна курва? Сам ти дурень недороблений. -- розсердилася українка.  Італієць у відповідь на її українську тираду, посміхнувся і побажав їй доброго дня. Вже в поїзді вона розповіла все своїй подрузі, яка реготала  й переклала слова італійця.

     Інша, працюючи в сім’ї склала список продуктів, які мали для неї купити.

    --( Дольче)  солодке

    -- (Уомо) чоловік, а мало бути ( уова) яйця.

Донька прочитала   покликала свого чоловіка, передала йому написане  і сказала.

    -- Це ти маєш купити, бо я не знаю, де  вони продаються. Складно буде знайти, -- сміялися вони, читаючи замовлене.  

А бідна жінка дивилася на них і не розуміла,  чого їм так смішно, все писала з реклами, а вони тішаться. 

    Мені самій довелося не раз потрапити  в халепу. В овочевому магазині мала купити апельсини (пер спремута),  на сок, запитала апельсини ( пер спуманте) для шампанського. Продавець зайшовся реготом:

    -- Ці іноземці  з апельсинів шампанське тиснуть.. 

Я в Італії була десь місяців три, спочатку не зрозуміла, що смішне сказала, а коли дійшло, то довго обходила його лавку.

Недільного дня  жінки сидять в парку   діляться та розповідають прожиті дні. Розмови, як завжди, точаться навколо своїх стареньких сеньйор. 

    -- А ось моя баба...

    --  А ось  мій дід…

 Ой набридло,  не говоримо, досить. Та де там. 

    -- Ой що я вам розкажу,  -- почала одна.  

    -- Які  вони ці італійці, старі, але.. Моя баба має дев’яносто років, а туди ж, вночі кличе якогось Альфреда.  Ще й досі хоче хлопа. 

    -- Та що ти вигадуєш?

    -- Та кажу ж вам. Кричить, Альфредо, Альфредо! Чоловіка звали Джузеппе, а вона якогось коханця згадує ще й досі.

Вибухнув регіт, що аж птахи позлітали з дерев.

-- Дурепа, та накрий бабу, вона замерзла   і просить ( аль фредо) -- холодно.

Ще довго не вщухав регіт.

На квартирі, одна з моїх подруг розв’язує кросворд і в голос:

    -- Друг -- по грузинськи?

Я, не повертаючи, голови відповідаю: 

    -- Кацо.

--Галка, не матюкайся. 

І знову повторює своє запитання.

    -- Та кажу ж тобі, кацо.

    -- Смішно, але підходить мені твій мат,  -- відповідає подруга. 

    -- Так, то і є відповідь. Грузинською кацо -- друг і  чоловік. То італійською матірне слово (кацо -- член).

Вона ще недовірливо розглядає кросворд і видає:

    -- Може ти й права, бо грузини як італійці, гарячі хлопці, то кацо їм і друг і член.

Вже відомо і не підлягає запереченню, що українки -- найкращі господині.  Працювати на сім’ю взяли українку, що ще небагато часу побула і не всі звичаї  засвоїла, не до всього звикла, а дещо просто не знала. Будинок був великий з підвалами та гаражами, роботи вистачало. То наша жіночка засукала рукава  і взялася до роботи. Почала з підвалу, де пилякою покриті пляшки з вином лежали на стелажах, не прибиралися роками, неподобство. Не марнуючи часу вона навела порядки, поскладала, повитирала, замела і винесла. Витерті пляшки засвітилися чистотою. Переглянула сири, деякі запліснявілі  зеленою та чорною пліснявою, викинула, ну як то їсти. Подивувалася, що так все запущено, але то нічого, вона тепер подивиться за всім, дарма їй гроші не платитимуть. Ще раз оглянула свою роботу і залишилася задоволена, пішла в дім. Якраз і господар приїхав. Хотіла було вийти до нього і показати свою роботу, але по криках, що донеслися, зрозуміла, що він  все й сам побачив. Ти глянь, як кричить, це з радості, бо той столітній порох ніколи ніким не витирався. Радіє? Та здається, що ні... Він не радів, він був лютий, як цербер, бо те павутиння та порох на пляшках свідчили про древність та витримку вина. Сир -- вишукана страва, його витримують при температурі, що сприяє росту плісняви і коштує, як кажуть італійці,  торбу грошей. Добре, що вона ще не встигла викинути на сміття. Ой! Перестаралась… Мабуть тут моя робота закінчилася, з сумом подумала жінка…