7 розділ

Ми їхали нічним містом . На годиннику 3:57.Я дуже втомлена та виснажена . Весілля затрималося аж до ночі . Засну я напевне  під ранок .  Ноги гудуть , я їх майже не відчуваю. Ми з Веронікою багато танцювали , вона не давала мені а ні хвилини сумувати. На повільний танець з Серафимом я відмовилася, та подруга дуже просила. Голова дуже болить , та я навіть алкоголь не пила . Коли Серафим хотів налити мені вина , сказала що взагалі  не п'ю.

Як ви думаєте , що він зробив ? Також не пив ніякого алкоголю . Це все просто ввічливість , нічого більше . Але для мене це здалося мило. Він не напивався до втрати пам'яті , не хотів мене злякати .  Мій татко також ніколи не вживав спиртні  напої . Тому я взяла приклад з нього напевне . В мене з алкоголем дуже поганий спогад . Це осад на все життя .

— Приїхали . — з усіх роздумів мене вивів голос мого чоловіка . Ми приїхали до нашого будинку . Уся територія освітлюється ліхтарями . — Ти сама вийдеш , чи тобі помогти ? — Серафим перевів на мене свій втомлений погляд . Я ще досі сиділа в машині .

— Допоможи , якщо тобі не важко. — Він вийшов з машини . За декілька секунд вже стояв біля мене . Відчинив двері , я навіть нічого зрозуміти не встигла . Він легким рухом закинув мене собі на плече , наче я легка як вата . Чому вата ? Я й сама незнаю , перше що прийшло мені в голову . — Я казала допомогти мені вийти а не нести мене у себе на плечі . Перекину мене як мішок з картоплею . Зупинися кажу . — Та він мене навіть не чув . Промовчав , ні слова не сказав .Ми направились в будинок . Біля дверей я замінила двох охоронців . По тілі пробігли мурашки. Навіщо вони тут ? 

— Навіщо ці люди тут ? — запитала я тому що не розуміла . Нам щось загрожує ?  Серафим поставив мені на підлогу . Ми стоїмо у вітальні .

—   Не задавай тупі питання . Йди в нашу кімнату .  В нас ще є декілька годин до ранку . — в якому сенсі ? Що він збирається робити ? Я не хочу з ним спати . Хай не надіється на щось . Як тільки  ми зайшли в спальню , Серафим закрив двері на ключ. Скинув свій піджак на підлогу , швидким рухом зняв галстук . Розстібнув пару ґудзиків на сорочці , слідом зняв туфлі . А я стояла мов статуя , розглядаючи свого чоловіка .

— Що це ти робиш ? Ми ж не будемо з тобою ...

— А ти збираєшся вдягнена спати зі мною ? Приземляйся на ліжко . — він оглянув мене з ніг до голови . — А хоча знаєш , тобі краще буде піти переодягнутися. Так буде комфортніше робити...

— Щщо? Що ти маєш на увазі ? Я не збираюся займатися з тобою сексом . — Серафим голосно засміявся .  Подолав відстань між нами , дивиться прямо мені в очі .

— Дурочка . Я ніколи по свої волі не пересплю з тобою . Нагадаю тобі якщо ти раптом забула , в нас фіктивний шлюб .  Після закінчення цього договору наші шляхи розійдуться . А зараз подивися в куток біля ліжка . — я обернула голову та побачила велику гору коробок .— Ти можеш піти переодягнутися . Будем відкривати подарунки які нам подарували . —  ох я й справді дурепа . Думала що він .... Гаразд ми просто подивимось на ці подарунки .  Я направилась в ванну кімнату . Прихопивши змінний одяг. Прийняла душ , стало набагато легше . Змила макіяж та розплела пучок. Одягнула вільні спортивні сірі штани та однотонну чорну футболку.  Зайшла в спальню. Моєму здивуванню небуло меж. Серафим також переодягнувся , ми були одягнені однаково . Сірі спортивки та чорна футболка . Прям ідеальна пара. Це жарт . Ми не пара , і ніколи нею не будемо .  Серафим навіть не звернув на це ніякої уваги.

— Ну що , ти готова ? — я сіла на ліжко ,  в позу по турецьки . Дуже хотілося спати .

— Давай вже почнемо . Я дуже втомилася .— Серафим тільки усміхнувся . Дістав велику синю коробку та сів навпроти мене .  Вона здалася мені  , дуже важка . Серафим ледь її підняв .Ми разом відкрили її.

— Вау. Вона така гарна  . І напевне дуже дорога .— я заглянула в коробку ще раз , мені це все вже починає подобатися . Якщо всі подарунки будуть такими то я небуду мати нічо проти цього .

—Дизайнерська робота . Статуетка Bearbrick. Я знаю її ціну , тобі не скажу . Не заслужила . Але знай , він дуже дорогий.  — він кинув на мене лукавий погляд . Що означає не заслужила ? Ну й не потрібно мені знати скільки вона коштує . Він підняв статуетку , та заглянув в коробку.—  Це подарунок був від , твоїх батьків? Хіба вони не померли ?— Серафим передав мені конверт  який лежав на дні коробки .  На ньому великими літерами писала „Від батьків ”. Я відкрила конверт , почала читати лист .

„ Два роки тому , Поліна та Вадим сказали мені що, дуже хотіли щоб це був їхнім подарунком для тебе на твоє весілля . Не важливо коли воно відбудеться , вони хотіли подарувати тобі це . За місяць до своєї смерті , твій батько передав мені цю статуетку та сказав „ Неважливо що зі мною станеться , я хочу щоб ти подарував це на весіллі Аріель , від нашого з Поліною імені . Я знаю що мені загрожує небезпека  . Та я хочу щоб моя донька була щаслива . Оберігай її навіть тоді коли мене небуде поруч. ”  Я виконав про що мене просив твій батько . З усією повагою Ян. ” 

 На очі навернулися сльози . Я піднялася з ліжка , підійшла до вікна та гірко заплакала . Забувши про все на світі . Я дала волю емоціям . Цей поступок батьків мене так розчулив . Серафим підійшов до мене , взяв записку у свої руки та почав читати . Він підняв свій погляд на мої заплакані очі та міцно притиснув до себе в обійми . Я ще сильніше заплакала , обнімаючи його тремтячими руками . Нехочу думати що буде завтра і яке в нього буде ставлення до мене.

— Метелик , все буде добре . Заспокойся , не плач . Батьки дуже тебе любили , і завжди про тебе піклувалися . Та піклуються навіть після своєї смерті . —  він поцілував мене в голову , я ще дужче заплакала . Так сумую за ними . Чому все так сталося . Чому їх в мене забрали . Я ще сильніше обняла чоловіка . Незнаю скільки ми так стояли . Заспокоївшись я відсторонилася від Серафима . Сіла на ліжко. Витерла останні краплі сліз з очей .