5 розділ

Я мала рацію коли казала що ми живемо за містом . Тут чудова природа .  Ми з  чоловіком їхали в місто .  Цілу дорогу до торгового центру ми мовчали . Я не замічала на собі його погляди хоча сама відверто розглядала його. Потрібно ще буде позвонити до Вероніки , вона напевне хвилюється куди я пропала  .Припаркувавши машину на підземній парковці він вийшов з машини . Обійшов її та відкрив мені двері , а я ніяк не могла відстібнути ремінь безпеки .

- Поможи мені будь ласка , тут щось заклинило . - попросила я про допомогу , сама б я точно не справилася .

-  Не можеш навіть елементарної речі зробити . Чи ти навмисно це робиш , щоб розізлити мене .

Він знервовано подивився на мене , але всеодно підійшов ближче . Чого він зі мною в такому грубому тоні розмовляє ? Я не вина що воно зламалось .Нахилився  впритул до мене , його подих обпікав мою шию . Його пальці случайно зачепили мої стегна від чого я зніяковіла. Він швидким рухом відчепив  ремінь безпеки . Подав мені руку та допоміг вийти . Джентльмен сказала б я якби не знала його. Я знаю про нього не так багато ,  цього достатньо . Він точно не мілашка і  не романтик в стосунках . Його напевне нудить від ніжних обіймів з дівчиною . Після розмови з Даньою він став дуже тихим та серйозним . Злість на його обличчі таки виднілася. Зайшли в торговий центр . Я постійно йшла ззаду Серафима поскільки боялася загубитися в такому великому приміщені . І не знала толком куди йти.  Всюди мене водив Серафим . Він був для мене ніби охороною , а не чоловіком . Ми пішли в пошуках весільного плаття . Один магазин , другий , третій . Мені всеодно який в мене буде вигляд але ось мій чоловік зациклився на цьому . Ми обійшли багато різних бутиків і нарешті знайшли щось більш менш підходяще . Воно доволі непогане , мені подобається . Я помітила що в Серафима є смак у всьому, по скільки вибирав мені плаття  саме він .  Оголена спина та плечі ,  корсет оздоблений дорогоцінними каменями . Довгий шлейф . Не дуже пишне та всеодно має об'єм, з розрізом на правому стегні.

-  Тобі подобається ? -  запитала я в чоловіка так як набридла ця мовчанка цілий день . Стою біля дзеркала та поправляю тугий корсет .

- Це ти будеш його носити  , точно не я . Але так ,  подобається . Воно личить тобі .-  він став позаду мене та відверто розглядає моє відображення в дзеркалі . Підійшов ближче,  так , що моя спина спиралася на його, стальні груди . Обняв двома рука за талію , ще міцніше пригорнув до себе . Він що знов мене лапає ? Грає на публіку ? Чи цее прояви симпатії ?  Я подивилася в дзеркало , ми гарно виглядаємо разом . Він стояв таа стоп , він усміхається . Перший раз за день він усміхнувся.  Це мене дивує . Я розблокувала телефон в руці та потайки сфотографувала нас в дзеркалі  коли Серафим за кимось дуже пильно спостерігав  .

- Відпусти мене будь ласка. Я немаю чим дихати , ти скоро мене задушиш. Ейй послаб хватку .- та він навіть не думав мене відпускати , ще сильніше притиснувся до мене . Я почала крутитися та потерлася задом відчуваючи його збудження. Він раптом нахилився до мого вуха .

-  По акуратніше метелик . Я б не радив тобі цього робити , якщо думала що я поведуся на це то ти дуже наївна . - він сказав це дуже грубим тоном , від чого в мене мурашки пробігли ст по всьому тілі . - А зараз зовсім непомітно подивися на вихід . За нами вже хвилин двадцять спостерігає якась жінка . Якась дивна , просто стоїть і витріщається на нас.- я відходжу на крок від Серафима , повертаю голову та посмішка зразу красується на моєму обличчі . Жінка повільно підбігає та зразу накидається на мене з обіймами . Я відпустила Вероніку , спрямувала свій погляд на чоловіка . Підійшла до нього та взяла за руку, схрестивши наші пальці.

- Познайомся це моя подруга . -  простягнув руку в знак люб'язності.

- Серафим . Дуже приємно - він сказав з посмішкою на обличчі , і зовсім незамітно погладив її пальцем по долоні .Фліртує з моєю подругою ?

- Вероніка , мені також.- вони досі стояли та тримались за рики дивлячись один на одного . Одним рухом Серафим забрав свою руку . Та зовсім незамітно витер її об свої штани. Це мене не аби як здивувало. - А ти як я розумію...- почала говорити подруга та її не дали договорити .

- Так , тепер я її чоловік . Через декілька днів в нас відбудеться весілля . Напевне твоя подруга обов'язково запросить тебе . А зараз вибач ми дуже спішимо .- сказав чоловік та почав тягнути мене в сторону переодягальні . Я зупинилася та підійшла до подруги.

- Вибач що не повідомила про те що виходжу заміж. - схилила голову так як мені було соромно що я їй про це не розповіла в першу чергу .-  ти моя найкраща подруга і маєш все знати , але це вийшло так несподівано що  просто не встигла тебе повідомити . Я пізніше позвоню до тебе , бувай.

Після побачення з подругою я відчувала себе не дуже добре . Ми все ж таки купили це плаття . Вибрали Серафимові елегантний облягающий чорний костюм.  Походили по магазинах та купили ще деякі речі для мене . Туфлі , прикраси , вечірні плаття. Мій чоловік сказав що це все мені потрібно , а я брала та не відмовлялася . Якщо хочить тратити на мене гроші то нехай тратить . Покупками я була задоволена , мені подобався шопінг . Але до весілля я готуватися не хотіла . Тепер я не люблю великі святкування та скупчення людей.  Тепер якесь свято навіть по типу день народження не мають для мене ніякого смислу , я розлюбила святкувати своє день народження.  Кожного року на моє день народження в нас  була традиція , батьки дарували мені нове плаття. І я святкувала цей день в новому платі .Я зберігала всі платя які вони мені дарували ще з першого мого дня народження. А тепер цієї традиції немає , так само як і батьків . Сльози підступили до моїх очей . Це був мій перший день народження в цьому без моїх  батьків та їхнього подарунка.