Розділ 14. Віддати швартови

Князь устиг піднятися лише на один сходовий майданчик, коли в кишені завібрував телефон. На екрані з’явилося коротке повідомлення від агенції: усі кандидатки пройшли попередній відбір і первинний інструктаж, усі підписали попередню угоду і отримали аванс, залишилося лиш пройти особисту співбесіду з замовником, представник чекає на дзвінок. Маг глянув на годинник і змінив напрямок. Місце біля поручнів доведеться вибирати трохи пізніше; до відходу ще залишався час, але справу з вибором асистентки на час подорожі він не затягувати. Раптом жодна не підійде? Біля ліфтів гарненька негритянка в білому форменому жакеті пропустила його вперед, а потім звернулася до кількох стюардес, які саме вийшли з бічного коридору. Усі як на підбір, наче щойно з конкурсу краси.

— Старший стюард вже чекає. П’ять хвилин, дівчата, так заведено, а потім розходимося по своїх ділянках. Він бухтітиме про те що кожна з вас і так знає напам’ять, але нічого не вдієш. Традиція.  

У цьому короткому нагадуванні відчувалося зовсім інше ставлення до часу, ніж у голосах пасажирів. Для тих навчальна тривога закінчила необхідну, трохи нудну частину дня. Для екіпажу вона лише зробила паузу в роботі, якої до вечері ще треба було виконати чимало. Князь зайшов до ліфта, торкнувся кнопки сьомої палуби й знову випустив «тінь». Йому стало цікаво, як саме цей плавучий готель збирався забезпечувати обіцяне щастя більш як двом тисячам людей із дуже різними уявленнями про зручність.

Стюардеси зібралися в невеликому службовому кабінеті. Поліроване дерево тут було темнішим, ніж у пасажирських коридорах, а меблі стояли щільніше: стіл із телефоном, шафа для паперів, кілька стільців, які зараз відсунули до стіни. Під склом на бічній тумбі тягнувся тонкими палубами білий корабельний макет; над ним висіла фотографія лайнера, знятого з води. У вікні за плечем старшого стюарда виднілися портові споруди. Він стояв, поклавши на край столу теку зі списками, і дивився на підлеглих так, наче вже наперед знав, у кого сьогодні загубиться додаткова подушка, а хто забуде передати вечірній зміні важливе прохання гостя.

Рудувата Мія пригладила пасмо, що вибилося з вузла на потилиці. Поруч пишногруда Марина тримала блокнот, притиснувши ручку великим пальцем до розгорнутої сторінки; її темне обличчя залишалося спокійним, тільки очі уважно стежили за старшим. Мая, з пишною шапкою темних кучерів над милим кольору густої засмаги личком, останньою звільнила прохід біля дверей. Блондинка праворуч устигла поправити вузол шийної хустки, а її сусідка з яскравим мідним пасмом у чорному волоссі непомітно переставила вагу з однієї ноги на другу. Білі приталені блузи з великим вирізом, темні спіднички з розтином на стегні, акуратні значки з іменами створювали враження повної готовності; втомлені від учора ноги й невипита ранкова кава під цією готовністю не були помітні.

— Спочатку незавершені справи, — сказав старший. — Валізи, яких досі немає біля кают, шукаємо одразу. Звіряйте списки з багажним відділенням. Гість не повинен до вечора ходити коридорами й шукати власні речі. Друге — якщо в каюті щось не працює, повідомляєте про несправність і стежите, щоб її справді усунули. Записати номер у журнал — тільки половина роботи.

Мія підняла руку.

— В третіх апартаментах просять замінити подушки. М’якші вже замовлено, але ще не принесли.

— Ти назвала клієнтам термін виконання заявки?

— Сказала, що повернуся до них після навчання.

— Отже, повернешся. Навіть якщо подушки доведеться принести власноруч. Клієнти мають знати, що ми про них піклуємося.

Він перегорнув аркуш. Князь тим часом вийшов із ліфта, дістався своїх дверей і відчинив їх карткою, майже не відволікаючись від чужої розмови. У вітальні все лишилося так, як він покинув: книжка на столику, склянка води, валіза біля гардеробної. Крізь прочинені балконні двері долинав далекий голос із причалу. Маг сів у крісло й на кілька хвилин приєднав до «тіні» ще й «відлуння».

— Обов’язково уточніть, коли гостям зручно прибирати, — продовжив старший стюард. — Хтось устає о шостій, хтось після обіду вирішить поспати. Запам’ятовуйте такі речі, а ще краще — занотовуйте. Знак на дверях поважаємо; своєю карткою перед нетерплячим відвідувачем нічого не відчиняємо. Якщо чоловік запевняє, що забув ключ і це його каюта, допомагаємо зв’язатися зі службою охорони, яка перевірить його особу. Впевнене обличчя не посвідчення.

У Марини на мить сплив спогад про жінку, яка колись дуже переконливо називала себе дружиною пасажира. Справжня дружина виявилася зовсім іншою людиною й повернулася з перукарні через пів години. Князь уловив лише цей короткий збіг облич і тихе внутрішнє задоволення: тоді Марина зробила все правильно. Старший стюард теж, очевидно, пам’ятав подібні випадки, бо затримав погляд на дівчатах, перш ніж перейти далі.

— Документи на столах не переглядаємо. Чужі покупки, телефонні розмови й клієнтів  між собою не обговорюємо. Якщо прохання стосується ресторану, пральні чи іншої служби, передаємо його туди й перевіряємо результат. Клієнт не повинен п’ять разів пояснювати п’ятьом різним людям, чого він хоче. Наприкінці зміни залишаєте колезі зрозумілі записи. Особливо про те, що вже у процесі виконання.