Дитяча травма

В холодній, маленькій кімнаті ехом роздалися стони та всхлипи. Під стіною скрутившись в калачик плакала дівчина. Захлибаючись в сльзах намагалася щось сказати , але все дарма. Стопи  всі в крові від пошкоджень, тіло закрите білим простирадлом. Виглядала лише голова. Важко уявити, якою змученою була дівчина, судячи по мішках під очима, не спала, як мінімум 3 дня. Хто це подумаєте  ви? Найнещасніша дівчина яку я знаю. Ніколи не щаслива, не кохана...
В невеликому селі жила Віола. Незвичне ім'я, чи не так? Кругла сирота, в дитинстві померла мати, а батька з роду не бачила. Мати звати Адою,  в селі прозвали відьмою, що стало першою причиною ненависті до її доньки. Ада завагітнівши переїхати в село та стала робити те в чому була найкращою— вирощувати квіти. Вона їх ніби розуміла, завжди знала, що їм треба. Жінка була вродливою, тому багато жінок мали зуб на неї. Всі чоловіки хоч на хвилину затримувати погляд на ній, коли проходили повз. Ада була в цілому щаслива життям, в оточенні квітів була схожа на фею. Що і стало останньою краплею. Жінки і так її ненавиділи, як раптом пішли слухи, що Ада відьма. Звісно, ніхто не шукав підтверджень слухів.  Раптово, на очах у 6-ти річної Віоли схопили її маму та кудись повели. Дівчинка кинулася рятувати її, звичайно це було дарма. І ось в центрі села Аду прив'язали до стовба, знизу поклали дрова, хмиз  і підпалили. Люди тримали маленьку Віолу, яка рвалася  до мами, вони пожаліли бідну дитину, а в її серці знаходилась ненависть до кожного хто там був. Вогонь ще довго горів, Ада просто посміхаючись крізь біль дивилася на доньку з поглядом повним жалю. Мати усвідомила, що тепер її доня залишиться геть одна в цьому небезпечному місці, повному страху та печалі. Останніми словами Ади було " Ох, моя люба Віоло, не повторяй моїх помилок, не люби... любов погубити тебе. ". До цього моменту люди порозходилися по своїх домах.