Розділ 7

Повернення до відділку було схоже на занурення з тихої глибини на галасливу поверхню. Телефони продовжували розриватися, а в коридорі з'явилися двоє похмурих чоловіків у цивільному, які представилися співробітниками обласного управління. Новина про серійного вбивцю в сонному Тихоярі докотилася до самого верху, і тепер Катерині доводилося не лише вести розслідування, а й відбиватися від «допомоги» старших колег, які дивилися на неї з поблажливою зверхністю.

Коваль, побачивши це, делікатно відійшов убік, даючи їй змогу розібратися з непроханими гостями. Він сів на лавку в коридорі поруч із сержантом Сергієм, який виглядав так, ніби не спав тиждень і особисто брав участь у Бородинській битві.

– Важкий день, сержанте? – співчутливо запитав Коваль.

– Пане полковнику, я за останні дві доби дізнався про своє місто більше, ніж за двадцять п’ять років життя, – зітхнув Сергій, потираючи червоні очі. – Виявляється, у нас тут не Тихояр, а філія Чикаго тридцятих років. У мене телефон червоний. Дзвонять усі. Баба Гапа з крайньої вулиці повідомила, що бачила, як її сусід вночі закопував щось у саду. Каже, точно третю жертву. Я поїхав перевіряти. Виявилося, скарб. Тобто, трилітрова банка самогону, яку він ховав від дружини. Ледь встиг втекти, поки вона його качалкою не почастувала.

Коваль ледь помітно посміхнувся. Навіть у найтемніші часи людська природа знаходила спосіб проявити свою комічну сторону.

– А що кажуть «важняки» з області? – кивнув він у бік кабінету Катерини, звідки долинав її стриманий, але твердий голос.

– О, ці вже розробили план «Перехоплення», – криво посміхнувся Сергій. – Хочуть перекрити всі дороги, влаштувати тотальні обшуки, перевірити всіх мисливців та колишніх військових. Кажуть, що наша начальниця «загралася в психологію» і треба діяти рішуче. Полковник Сиволап, той, що вищий на зріст, уже встиг мені розповісти, як він у дев’яностих голими руками банду брав. Здається, він думає, що наш «поет» зараз сидить у лісі й чистить свій браунінг, чекаючи, поки його оточать.

– Класичний підхід, – зауважив Коваль. – Гучний, масштабний і, як правило, абсолютно марний проти такого супротивника. Він не буде чекати. Він сам прийде, коли вирішить.

Двері кабінету відчинилися, і на порозі з’явилася Катерина. Її обличчя було втомленим, але рішучим. За нею вийшли двоє обласних слідчих з такими виразами облич, ніби їх змусили їсти лимон.

– ...ми наполягаємо на повному контролі над операцією, Катерино Василівно, – бубонів полковник Сиволап. – Ситуація вийшла з-під контролю.

– Ситуація під моїм повним контролем, товаришу полковнику, – холодно відповіла Катерина. – Я керую цим відділком і несу відповідальність за це місто. Ви отримаєте всі звіти і будете поінформовані про всі наші кроки. А зараз, якщо ви не заперечуєте, у нас багато роботи. Сергію, проведіть колег.

Вона зачинила двері прямо перед їхніми носами. Коваль з повагою подивився на неї. Ця дівчина мала сталевий стрижень.

– Здається, у вас з'явилися нові шанувальники, – зауважив він.

– Вони хочуть слави, – втомлено сказала вона, сідаючи за стіл. – Гучна справа, серійний вбивця в провінції. Ідеальний шанс отримати нову зірочку на погони. Вони думають, що можна просто нагнати спецназ, і вбивця злякається і здасться. Вони не розуміють, з ким ми маємо справу. Цей чоловік не боїться. Він вважає, що вершить правосуддя.

– Тоді нам треба довести, що він помиляється, – сказав Коваль. – І для цього нам потрібні докази. Минулого разу ви згадували про архіви щодо тієї ділянки. Ви їх підняли?

– Так, – вона висунула шухляду і дістала товсту папку. – Ось вона. «Справа про зміну цільового призначення земельної ділянки №14/88». Читати це – все одно, що вивчати китайську. Суцільні юридичні терміни, акти, дозволи, експертизи… Але якщо продертися через ці хащі, картина вимальовується цікава.

Вона розклала на столі кілька документів.

– Отже, десять років тому. Фірма «Тихояр-Інвест», за якою стояв Захарченко, ініціює зміну призначення ділянки з рекреаційної зони на зону житлової забудови. Ділянка, до речі, дуже ласа. Десять гектарів соснового лісу на березі озера. Золота земля.

– І що було далі?

– Далі почався цирк. Громадські слухання, які провели о шостій ранку в понеділок, і на які прийшли тільки співробітники фірми Захарченка. Екологічна експертиза, яку провів якийсь кишеньковий інститут, і яка дійшла висновку, що будівництво котеджів «позитивно вплине на екосистему, оскільки збагатить її новими видами декоративних рослин». Ви уявляєте рівень цинізму?

– Цілком, – кивнув Коваль. – Я бачив і не таке.