П"ятий курс

                                                         П'ятий курс
Даміра почула себе погано ще вдень, але подумала:
"Полежу, відпочину, може, стане легше".
Увечері Даша викликала швидку допомогу. Дівчину забрали одразу до хірургії, де зробили операцію. Апендицит.
Перше, що вона згадала: «Опритомніла вночі, дуже боляче».
Мама приїхала вранці, турботи про дочку взяла на себе, варила курячий бульйон, допомагала спочатку. Увечері прийшли хлопці з групи. Коли виписали із відділення, майже тиждень була вдома.
Батьки Карена та Тетяна, мати Влади, обговорювали деталі весілля. Як тільки студенти підуть на літню практику, відбудеться ця знаменна подія. Щоб при розподілі на шостому курсі отримали напрямок в одне місто. Гарік клопотав, щоб це було їхнє місто та лікарня. Шахтарське містечко, звичайно, потребувало травматолога. Владі місце лікаря у психдиспансері знайшли. Є де молодим спеціалістам та інтернатуру пройти, і після працювати.
Пощастило і Руслану. Йому запропонували місце у лікарні, де він проходив практику. За свого улюбленця, замовив слівце, Віктор Іванович, який очолював кафедру хірургії.
Тільки, як не намагався Іван, а в місті знайти місце для інтернатури не вийшло. Йому доведеться повертатися до районної лікарні. Де він зумів з усіма посваритися, за не повагу до своєї, як він вважав, значущої персони. Поскаржився Михайлу, побачивши його у деканаті, що не хоче їхати до району. Той його заспокоїв:
– Не хвилюйся, відпрацюєш, два роки і вільний.
– Точно, що я це переживаю, місця собі не знаходжу, – потиснув руку хлопцеві, заспокоївся Іван.
Мишко закінчував університет. Влітку буде весілля, щоб Олена могла їхати працювати до чоловіка. Дівчина секретно повідомила цю новину Поліні, і та пораділа за подругу.
 Якось, коли Поля поверталася пізно від тітки, вона помітила біля під'їзду знайому постать.
– Ти отримала мої троянди? – замість вітання запитав Петро.
– Найменше хотіла бачити тебе, – сердилася Поліна.
– Хочу запросити тебе на вечерю.
– Я ніколи не їм після шести, ти ж знаєш.
– Не забув, я тобі приготував сюрприз.
– Відчепись, я тебе дуже добре знаю.
Але коли вони увійшли до вестибюлю, там стояв кошик із чудовими трояндами.
– Полінонька, це тобі, моя радість, але найпрекрасніші квіти, не гідні тебе, твоя краса затьмарює їх, – шепотів витончений спокусник, спантеличеній дівчині.
Цього вечора Петро повернувся в життя Полі. У її долю, у зручну квартиру, але в серці дівчини щось сталося. Вона інакше подивилася на нього, зрозуміла, що скучила, і просто без нього їй погано, вони знову почали жити разом.
На Костю чекали в онкології. Вони з Катрусею вже домовилися з комендантом гуртожитку. Будуть жити недалеко від лікарні.
Павла чекали у пологовому будинку в курортному містечку в Карпатах. Залишилось навчатися рік. Батьки Олесі добудовували будинок, куди приїдуть жити молоді із сином. Зоряна вже бачила фотографії їхньої нової майже готової вілли.
Як вона не гнівалася на Кирила Івановича, але її тягло до цього чоловіка, часто думала про нього. Світлана якось запитала дівчину:
– Невже тобі ніхто не подобається?
Зоряна опустила очі, зніяковіла, але свою сердечну таємницю не видала.
Сашко в сусідній лікарні домовився про інтернатуру та подальшу роботу. Світлана теж проходила практику в ній. Пара майбутніх лікарів дуже сподобалася головному лікарю, він їм так і сказав:
– Після навчання, ласкаво просимо до нас, в університеті, і в охороні здоров'я я домовлюся.