Холод серця

                                                              Холод серця
Чи холодний вітер, грудня, мокрий сніг, що липне на склі, остудив серця молоді.
 Даміра мовчала з Дар’єю, яка сердилась і бурчала. Ні, не на сусідку, на чайник, що охолонув, на чоботи, які невчасно порвалися. Ось на цій хвилі йшли до університету, і там облога.
Руслан теж не в настрої, його дратувала викладачка з інфекції, яка оголосила про залік.
Влада і Карен другий тиждень у конфлікті. Він вперше не пішов із нею вночі до аптеки. Після чергування відсипався, а вранці з бутербродами та гарячим чаєм, стояв біля дверей університету, чекав наречену. А дівчину змінили раніше, і вона приймала душ у гуртожитку, дуже сердилася, що хлопець уже пішов. У групі зустрілися, не обговорили ситуацію, просто мовчали. Карен, ледь стримувався, йому хотілося з'ясувати, все тут і зараз. Але дуже боявся сказати, щось не те, і образити кохану.
Настя поїхала до батьків залишила Івана, і не відповідала на його дзвінки. Він шаленів, звинувачуючи її у всіх своїх неприємностях. Розумів без дівчини йому погано, але не міг визнати, що не правий. Хотів поплакатися матері, але та суворо сказала:
– Жінка, слабше за тебе, а ти образив, залишишся один, я за тебе просити не буду, розгрібай сам. Нарешті у тебе є дівчина. І ось, ти вже, знову один, вічний наречений, їдь і мирись, до РАГСУ, так і не дійшли. Я тобі грошей на карту скинула, купи їй каблучку.
У кімнаті Михайла та Олени страшний холод. Хлопець хотів спустити повітря, зламав різьблення, батарея потекла. Воду збирали всю ніч, пара вперше посварилися. Віддали майже всі гроші платному слюсарю, який приїхав під ранок. На заняття йшли, злі, сердячись один на одного.
Поля вирішила поговорити з Петром і поставити йому умови.
– Так більше не може продовжуватися, – скаржилася тiтки дівчина.
Як тільки він заїхав за нею до університету, вона почала цю не просту розмову:
– Чому ти зі мною?
– Я не можу без тебе, дуже люблю, – завчено відповів співмешканець.
– Якби ти мешкав сам, витрачав гроші, на бензин, продукти. Чому ти не даєш на свої витрати?
– Нарешті-то ти показала, своє справжнє обличчя, я цього чекав. І тобі теж потрібні мої гроші. Напевно, у мене не буде дівчини, якій потрібен буду я. Скажи, звідки це в тебе?
– Що це? – Не зрозуміла дівчина, спантеличена.
– Жадібність, ти сама не живеш, не насолоджуєшся життям, яке, між іншим, одне, і іншим не даєш.
– Кому? – запитала Поля.
– Мені, наприклад. Я для тебе все роблю, ти це не цінуєш. Скажи, твоїм подругам, коли востаннє квіти дарували? А в тебе завжди свіжі троянди у вазі.
– А нічого, що їх куплено на мої гроші? – Сердилася Поліна.
– Ти це не цінуєш, – продовжував співмешканець, вдаючи, що не чує її. 
– Пішки не ходиш, завжди на машині.
– Зауваж, на моєму мерседесі, на якому їздиш ти. Чому не купуєш продуктів?
– А що ми робимо в супермаркеті, кожні два дні?
– На мою картку? Ти вважаєш, це все нормально?
– Кухнею має займатися жінка. Ти згодна?
– Кухнею згодна, йдеться, про те, що ти не даєш гроші на своє проживання.
– У тебе має бути своя готівка, на мої грошенята не сподівайся, – намагався жартувати хлопець.
– Я на твої не сподіваюся, купуй продукти сам.
– Від тебе я цього не чекав. Скільки я для тебе зробив, а ти не цінуєш. Ти мої гроші хочеш рахувати, цього не буде. Не думав, що ти така дріб'язкова, – і замовк. У його плани, не входили жодні витрати. Тим більше зіскочити з пансіону, де його все влаштовувало.
Далі вони їхали в  повній тиші. Після приїзду, вискочив з авто, відчинив двері, подав руку, поїдаючи її люблячим поглядом, посміхався. Поруч стояли, роззявивши роти, цікаві сусідки і захоплено перемовлялися між собою.
– Ось дівці пощастило, якого принца вхопила.
Не могла Поля їм розповісти всю правду. Їй була настільки неприємна ця демонстрація, ввічливості, вона махнула рукою, подумавши: «Як буде, так і буде».
Павло та Олеся, втомилися від безсонних ночей. Матуся чекала чоловіка з університету, сподіваючись, що він дасть їй відпочити. Павло валився від втоми, а головне треба готуватися до занять. Леся сердилась, коли малюк, після купання, не хотів спати. Батькові часто доводилося заспокоювати і маму, і сина.
Вже менше стала Зоряна помилятися в російській мові, але її дратувало, що тепер навчання тільки українською. Навколо всі говорили, на незрозумілій вимові. Тільки не на її рідній мові, знайомій з дитинства. Тепер вона всіх виправляла і частенько, викладачі питали її:
– Як правильно?
Студентка від цього втомилася.
Костя всі вихідні проводив у клініці з Марком, Катерина цілий тиждень чекала вихідних, щоб побути разом, а у Костянтина завжди робота важливіша. От і ревнувала дівчина хлопця до лікарні. Коли приїжджав, мовчала, а інакше не вміла, її не навчили.
Сан Санич посварився зі Світланою, яка посадила його на сувору дієту. Ходив голодний і злий, дорогою додому харчувався пирогами, а ввечері пив сік і їв яблука. Бурчачи:
– Я від твоїх салатів гладшаю.
А дівчина обурювалася, що відбувається? І знову сідала за комп'ютер, шукаючи нові дієти.
У гуртожитку панувала тривожна мовчанка. Як тільки телефонував телефон, Даша виходила розмовляти в коридор і часто поверталася із заплаканими очима. Це помітила Даміра і одного разу запитала:
– Що відбувається?
– Познайомилася з хлопцем, дала номер телефону, дзвонить, загрожує, потребує зустрічей.
– Тільки й усього, давай я допоможу, – і внесла агресивного залицяльника до чорного списку.
Закінчилась небезпека, і поганий настрій Дар’ї теж.
Влада більше не могла жити в такому напруженні, і дочекалася Карена, коли він прийшов з ночі, дивлячись йому в очі почала розмову.
– Скажи, що я зробила не так?
– Я чекав на тебе, як дурень, сніданок приготував, хотів зробити сюрприз, а мені сказали ти пішла.
– Попросила Ніну, щоб раніше змінила, прийняла душ. Здивувалась, що ти раніше пішов без мене.
– Чому одразу не подзвонила, не сказала?
– А ти?
– Вибач.
– І ти не гнівайся.
Коли вони йшли вулицею, скупе зимове сонце визирнуло з-за хмар, і посміхнулося їм. Владі стало легко і радісно, і Карен з полегшенням зітхнув.
Найближчого вихідного Іван поїхав до нареченої. За порадою матері купив обручку. Поки їхав автобусом репетирував, як скаже:
– Настя, стань моєю дружиною!
Вдома була одна мати, гостю зраділа:
– Проходь, Іване. Яким вітром тебе занесло?
– Я до Насті, приїхав миритись.
– Що у вас сталося? Жалілася, приїхала вся в сльозах.
– А я не поїхав мамі скаржитися. Вона не готує, не пере, хоч би свою білизну, вчити силою змушую, – побачивши, що його слухають, надихнувся, продовжував. – Пора ставати дорослою, псує речі, пере біле, чорне разом.
Його промову, повну обурення, перервав батько, що прийшов із гаража. Він довго вислуховував критику, поцікавився:
– А тобі, хто потрібний, куховарка, прачка, чи дружина?
– Дружина, – зніяковів хлопець.
– А я зрозумів, служниця, – сердився батько.
– Мабуть, Іване, Настя тебе, такого гідного, не варта. Нащо вона тобі? – Сказала мати.
Дівчина приїхала увечері, була у подруги. Коли побачила Івана, розізлилася:
– Навіщо приїхав?
– Настя, давай одружимося, – при цьому він став на одне коліно і простягнув обручку.
Дівчина заплакала, наречений, поспішно одягнув їй обручку, на палець. Став поруч і взяв наречену за руку.
Розчулені такою картинною пропозицією, спантеличені батьки, які, хотіли тримати оборону дочки, розслабилися і погодилися. Настя теж поквапилась, поки наречений не передумав.
Мишко відчув, що повівся не по-чоловічому, треба було не сподіватися на все буле гаразд, не скупитися, а викликати слюсаря і багатьох проблем можна уникнути відразу. Купив квіти торт, і влаштував романтичну вечерю Оленці, яка намерзлася, потрапивши під шквальний дощ, промокла наскрізь, не захистила навіть парасолька. Вона грілася гарячим чаєм, обласкана любов'ю та увагою хлопця, і звичайно, пробачила.
А коли почула його скупе:
– Я сам у всьому винен, а образив тебе, – і не гнівалася зовсім.
Костя сам почав цю розмову:
– Катюша вибач мені, я розумію, ти хочеш, щоб вихідні ми проводили разом. Але я там потрібніший, багато хто з хворих доживає останні дні, хочеться зробити їх, хоча б безболісним. Ми можемо поїхати разом.
Найближчого вихідного він повіз свою наречену у відділення. На них там з нетерпінням чекали. Комусь Костянтин допоміг поголитися, з Марком по обіді був на операції. І Катерина зрозуміла: «Не можу допомогти, хоча б, не заважатиму, і не гніватимусь. просто треба зрозуміти, що - це його робота, – увечері вони їхали разом і дівчина вирішила. – Треба вивчитися на перукаря, щоб хоча б інколи допомагати Костянтинові». 
Коли вона сказала про це нареченому, той зрадів:
– Раз на місяць приїдеш і скільки людям радості, а допомога якась, молодець.
Катерина більше питання про вихідні не піднімала, невдовзі почалася сесія в академії, у неї не залишилося часу на образи.
Навесні Катерина їздила разом із Костянтином до лікарні,  вносила свій внесок у одужання людей.
Після занять Поля не поспішала додому, Петро чекав її біля університету і сердився: «Що вона там собі придумала»?
Увечері дівчина заявила:
– Мені потрібна машина. Користуйся своїм авто, скільки можна, досить на моєму кататися.
– Зараз дороги дуже небезпечні, я тебе не відпущу.
– А хто тобі сказав, що я буду сама? – із викликом сказала Поля.
– І хто той щасливчик? – спитав Петро.
– У тітки зламалася машина. Підвозитиму її додому.
– Я лише БМВ на зиму поставив, не хотілося б брати.
– Все, я їздитиму своєю машиною, і це не обговорюється, – тоном, що не терпить заперечення, сказала дівчина. Петро здався. Перед ним не була наївна дівчинка, якій він третій рік поспіль локшину на вуха важить. На нього дивилася інша Поліна, яку він не знав, і злякався, що може лишитися ні з чим.
Перед сесією приїхала мати Олесі. Павла, ситно годували, звільнили повністю від домашньої роботи. Теща подарувала йому новий телефон, яким він хвалився перед одногрупниками. Загалом, життя вдалося, і Леся на нього не гнівалася.
Тепер частенько не лише студенти, а й викладачі потребували правильної вимови українських слів. Зоряна від цього тільки виграла, і те, що їй у минулому заважало, тепер допомогло. Вчитися вона стала набагато краще.
Якось Світлана побачила, як на перерві її Колобок ласував булочкою, перестала звертати увагу на його постать. Увечері пили чай із пирогами, і дівчина перестала вантажити Саню, своїми дієтами. Хлопець зітхнув з полегшенням, навіть на півтора кілограма схуд.