Четвертий курс

                                                                      Четвертий курс
  Зоряна приїхала на навчання раніше. Найняла столяра, який відремонтував двері на балконі та вставив скло. У кімнаті жила одна, було багато речей, і вона два дні витратила на прибирання. Дуже сумувала за Лідою, яка поїхала працювати до Італії. Часто перемовляючись із подругою по скайпу, зрозуміла, що не все райдужно в чужій країні для приїжджих працівників. Життя не милосердне до тих, хто шукає кращого життя вдалині, розраховуючи на успіх. Зустрівши випадково Сашка біля гуртожитку, дуже зраділа. Він розповів:
– Влітку зі Світланою не розлучалися. Ми вирішили жити разом.
– Вітаю, ви молодці.
– Приходь до нас у гості, Світланка буде рада. 
Вони тепло попрощалися.
Батьки Світлани забрали бабусю до будинку, бо старенька почала часто хворіти.В її квартиру в місті оселилася молодь. Сашко виявився гарним господарем, сам зробив посильний ремонт. Шофером автобуса, його мати раз на тиждень передавала із села сумку з їжею,і студенти були ситі.
Ранок усіх студентів однаковий, всі поспішають, Даміра теж. Поснідати, як завжди не вдається, перекушують із Дашею на ходу. Вже на занятті згадала, що забула гроші, а отже, і без нормального обіду. Їсти, звичайно, хочеться, але позичати не в її правилах.
Карен та Влада пригостили всіх пахловою, яку привезли батьки. А вода завжди у всіх є. Ось і пообідали!
Найбільш задоволеним був Іван, йому теж сьогодні поснідати не довелося, з Настею не розмовляли вже два дні. Він не ходить у магазин, нічого не купує, але й дівчина, тією ж монетою платить. Продукти, що купувалися, в момент перемир'я, закінчилися. Так весело живе пара важливих студентів.
Мишко прокинувся раніше і розбудив Олену, запахом смачного сніданку. Незабаром вони поспішали до університету.
 Костянтин та Катерина автобусом їдуть разом, тільки його зупинка далі. Дівчина, що виросла в селі, вставала рано, і незабаром готовий не тільки гарячий сніданок, а й ситний обід, були в його сумці.
Як не клопотала Поліна, біля свого співмешканця, годувала смачним сніданком, ситною вечерею, але в їхніх стосунках нічого не змінювалося. Ось і вір, що шлях до серця чоловіка лежить через шлунок. В даному випадку дорога тільки через «Золоту карту» і бажано в руках Петра.
Молоді батьки пізнавали радості, виховання сина. Паша, часто перекушував тим, що знайде в холодильнику. Увечері сам біг до супермаркету і дотримувався чітких вказівок дружини, а вночі, як малий пан вирішить. Чи дозволить батькам поспати? Але радості в батьківстві Павло знаходив більше, ніж прикростей.
Ранок для Зоряни це завжди випробування, вона насилу прокидалася, про сніданок не могло бути й мови. Тільки обід у студентській їдальні. Зате у свої майже тридцять, була стрункою, і виглядала значно молодшою.
Сашко та Світлана ранок починали, коло ще було темно, годинною пробіжкою. Снідали, і завжди залишалася хвилинка переглянути конспекти. Зарядка допомагає залишатися бадьорими та здоровими протягом усього дня.
Для Даміри пульмонологія, дуже важливий предмет, викладач попередила відразу:
– Жодних нігтів.
Дівчата записали, суворий вирок, на своїх серцях, і дотримувалися вказівок Ірини Сергіївни. Тільки для Поліни закон не писаний, прийшла з гелевими нігтями.
Сьогодні обстежуватимуть першими Карен з Русланом, вони не лише описали захворювання, а й під пильним контролем групи, робили призначення. Викладачка залишилася задоволеною їхньою співпрацею.
Влада працювала в парі з Іваном, який був не лише умовним хворим, якого вона обстежила, а й дублював призначення.
Олена та Костянтином теж впоралися з обстеженням та отримали високу оцінку.
Коли черга дійшла до Поліни, викладачка, побачивши її нігті обурювалася:
– Скільки разів я попереджала, стосовно манікюру, ваші пальці, торкаючись до хворого, при обстеженні, можуть його травмувати. Ви не готові до заняття, йдіть і обріжте свої пазурі.
І тут несподівано дівчина почала обривати нігті, тече кров, а Поля просить:
– Все я вже їх обрізала, їх нема, можна залишитися, – показуючи закривавлені пальці зі знівеченими нігтями.
Побачивши те, що відбувається, Ірина Сергіївна дозволила повернутися на місце, а потім довго дивувалася сміливості та рішучості майбутнього кардіолога.
Поля пояснила свій вчинок цікавим.
– Спеціальність потребує жертв.
Усі з нею були абсолютно згодні. Навіть критично налаштований Іван захоплювався її вчинком:
– Ну ти даєш, – і подумав: – "Я б так не зміг".
Якщо чесно він пасував перед викладачем, і не міг би їй ніколи навіть заперечити.
Даміра зробила собі дуже важливий висновок. «Зайвий раз не нариватися, а коротко острижені і доглянуті нігті теж красиво і без проблем».