Улюблене свято

                                                            Улюблене свято
Ще попереду сесія, а всі вже в передчутті урочистості, яка відбудеться за будь-якої погоди. Новий рік найулюбленіше довгоочікуване свято не лише маленьких мешканців, а й студентів. Кожна людина загадує бажання, з надією, що неодмінно збудеться, щось потаємне і єдине.
Даміра зустрічала свято в сім'ї свого нареченого. Заснули під ранок. Вірили, рік буде, неодмінно щасливий. Через день студентка поверталася на навчання, де на неї чекали друзі.
Влада та Карен гостювали у батьків. Гаяне готувалася до домашнього свята заздалегідь. Але й молодь приїхала не з порожніми руками. Замовили і привезли торт, всім подарунки.
    Коли сіли за стіл, Карену вручили документи на новеньке авто. Радощів молоді не було кінця. Тепер вони, нарешті, приборкають час, не будуть спізнюватися і всюди встигатимуть.
Пізніше Карен домовився ставити машину на платну стоянку під охорону Михайла, який чергував у вихідні.
Руслан на Новий рік, поїхав у столицю до тітки. Вночі під грім салютів, загадав бажання: «Навчитись рятувати людей від найстрашніших недуг, дай Господи, моєму серцю терпіння, рукам уміння, розуму чуття на правильне рішення». 
І раптом у небі розквітла чарівна квітка салюту, падаючи на землю. «Гарно», – подумав хлопець, і на душі стало легко, і радісно. 
Дзвонили друзі по університету, вітали зі святом.
Настя, нарешті, перестала шкутильгати, завдяки невтомній праці Івана. Як тільки потреба у постійній опіці з боку хлопця закінчилася, дівчина показала свій характер. Вони стали постійно лаятись, все одно, що було причиною, відкритий балкон, не вимкнене світло, мило, залишене не на місці. Закінчувалося все тим самим. Дівчина гірко плакала, збираючи свої речі. Іван її не відпускав, а потім мирилися в ліжку, приділяючи любовним втіхам.
До свята уклали термінове перемир'я, металися супермаркетом, купуючи продукти до столу. Іван натягнуто посміхався, намагаючись підбадьорити дівчину на кухні. Коли завдяки спільним зусиллям зібрали на стіл, згадали про шампанське, яке залишили в морозильнику, і воно було дуже холодним. О дванадцятій годині, попивши крижаного шипучого, вранці, ослаблена травмою Настя, захворіла. Іван знову лікував свою кохану, а вона його не перемовляючись слухала.
Михайло та Олена поїхали до батьків у селище та везли подарунки сестричкам та братові. Всю ніч веселилися біля пухнастої ялинки, проспали довго. Студенти будували багато планів, але вночі пішов сніг, і наступного дня замість відпочинку Мишко з батьком розгрібали сніг.
– Гарний ти хлопець, – сказав Леонід. – А що у вас із донькою, серйозно? – спитав він.
– Це на все життя, – сказав, як відрізав хлопець.
– Чоловік! – вигукнув задоволений батько. – Коротко та ясно.
   Костя та Катя залишилися вдома, не поїхали до села. Мама нарешті відчула полегшення, і її виписали з лікарні. Вона з татом відпочивали в пансіонаті.
Батьки дівчини у розлученні. Але в матері з'явився шанувальник. Молодь вирішила їм не заважати. Ялинкова гілка, прикрашена іграшками, посилювала радісний настрій. Пляшку шампанського поставили на середину столу, поруч гіркою лежали мандарини та улюблені ласощі Катрусі. А о дванадцятій годині вголос загадували бажання, і сподівалися, що воно обов'язково здійсниться.
Молоді вже шкодували, що раніше не винайняли квартиру. Котя розумів, що кожну хвилину прожиту разом треба цінувати. Катерина влаштувалася працювати на пошту, закінчила технікум, готувалася до академії.
Поліна отримала запрошення на фото сесію і хотіла провести канікули у теплій Туреччині, але в Петра, щось не зрослося, а одну він її не пустив. Новорічну ніч зустрічали в ресторані, де вона побачила Марка, який дивився на неї сумними очима. «І цей закохався, – поспівчувала йому дівчина. – Де  я його бачила? – нарешті згадала. – Це світило онкофакультету. Тітка казала, що майбутній професор. Цікавий персонаж», – подумала Поліна.
 Олесю та Павла, запросили у гості. На них чекав святковий стіл та сюрприз. Наступного дня вони їхали і дивитися подарунок, квартиру в мед містечку, Це був подарунок від батьків Павла. Молодь одразу й речі свої перевезли.
Батько Павлика залишився дуже задоволений, всю дорогу говорив:
– Не можна онукові народитися, в чужому кутку. Він же наш Киреєнко, спадкоємець так би мовити.
Батьки Лесі вислали гроші на меблі, і подружжя облаштовували своє сімейне гніздечко. Господиня часто дзвонила Зоряні, докладно описувала нові покупки, запрошувала до гостей.
Зоря все відклала на потім. У дівчини, з'явилася можливість тренувати італійську мову. Разом із Лідією, їх запросили на сімейне свято. Було тепло і затишно, далеко від рідного дому. Бабуся говорила її рідною мовою. Дівчина раділа, слухаючи мову, яка лилася, наче струмок. Лідія подарувала Зоряні під ялинку італійський словник.
Сашко та Світлана свято провели в пансіонаті. Там для відпочиваючих прикрасили чудову ялинку, лунала жива музика. Було дуже весело.
– Після сесії поїмо в село. Мама на нас чекає. Ти моя наречена.
– А ти мій Товстун. Я тебе люблю.
Вони щасливими зустрічали Новий рік, який неодмінно буде кращим за старий.