Сесiя

                                                                      Сесія
 І ось, як грім серед ясного неба, сесія, і знову титанічні зусилля, безсонні ночі. Все як завжди, але ще складніше. Багато нових предметів і зовсім не просто, коли іспити, через день. Даміра розуміла, що знати все не можливо, але не поділяла знання на головні та другорядні. Іспити, незважаючи на їх щільність, були подолані. Студентка намагалась здавати першою, щоб не бачити хвилювання товаришів.
Особливо шкода було дивитися на Івана, який багато часу не спав, очі були втомлені, чуб стирчав. Хлопець тулився ближче до відмінників, і весь час задавав їм питання. Ті неохоче відповідали, але не кидали одногрупника у скрутну хвилину.
Але варто лише Івану скласти іспит, куди дівався розгублений хлопець? Тут же вимальовувався такий собі молодець. З високо піднятою головою, грудьми колесом, з веселою посмішкою та пустотливим поглядом. Два дні поспіль він скрізь і всім розповідатиме подробиці про свою перемогу на сесії, і пишатиметься собою.
Влада до іспитів підготувалася серйозно, викладачі любили просто поспілкуватися з розумною обдарованою дівчиною. Їй досить було подивитися на Карена, а йому посміхнутися, і будь-яке навіть найскладніше питання, було не проблемою.
Руслан швидко впорався із завданням, і поки відповідала Влада, його увагу привернув Костя, який явно у скрутному становищі. На мить зустрілися поглядом, Костянтин приставив руку до обличчя, і вже зрозуміла тема. Руслан написав на аркуші ключові тези, і Костянтин все зрозумів. Почав швидко робити позначки і, коли пішов до екзаменатора, впевнено відповідав на запитання.
Олені допомагав готуватися до іспитів Мишко. Він знав багато тонкощів, щоб здати деякі предмети, це  їй стало у нагоді. Дівчина ділилася досвідом з одногрупниками. Дуже старалася, відповідала завжди докладно, і заслужено отримувала гарні оцінки.
 На іспити Поліна завжди одягала свій чорний сюртук. Була з зачесаною, приколотою косою, без сережок і кілець. Викладачів вибивав із колії цей урочисто – сумний образ. Відповідала сухо, по-діловому, без емоцій. Бачачи її без косметики, без яскравих прикрас, погоджувалися всі:
– Студентка, готувалася дуже серйозно, – і не особливо допікали додатковими питаннями.
 Павло не поспішав зі складанням іспитів, до останнього, щось читав, намагаючись запам'ятати, але відчинялися двері, і він забував про все. Але фортуна ніколи не забувала його, завжди діставав квиток, який добре знав. Студент не поспішаючи розписував і обмірковував, як відповідатиме.
Зоряна приходила на перші іспити, але заходила після всіх, дуже хвилювалась. ЇЇ завжди підтримував Сан Санич, постійно нагадував:
– Ти, не хвилюйся не знаєш російською, говори українською. Зроблять зауваження, виправиш, ні, отже, все добре.
Вона так і зробила, не підбирала слів, писала, як знала. А коли відповідала, то зауважень не було. У майбутньому пораду Сашка вона використовувала не лише на іспитах, а й на заліках.
Олександр заходив останній, навчений життєвим досвідом. Викладачі на той час були втомлені,  поспішали додому, запитань зайвих не ставили. Студент завжди, хай і не успішно, але іспити здавав.
Зрештою сесія позаду, і другокурсники можуть зітхнути з полегшенням.
Одногрупників об'єднувало одне, всі хотіли присвятити себе медицині, але у кожного було своє потаємне бажання.