Не все золото, що блищить

                                                    Не все золото, що блищить
У цьому переконалися студенти. Спочатку Даміра купувала помітні, і як їй здавалося модні речі. Але дуже часто яскраві футболки линяли, після першого прання, блискітки відпадали, кросівки розвалювалися на ходу. Надалі вона консультувалася не з продавцями, а з Поліною, яка розуміла у речах. Пізніше вона дізналася, що це була помилка багатьох одногрупників, і вони разом переживали невдалі покупки.
Влада часто помилялася при виборі книг, віддаючи великі, часто останні гроші, за барвисту багатообіцяючу обкладинку, де зміст м'яко кажучи був слабким. У майбутньому вона набувала джерела знань, лише за рекомендацією викладачів.
Карен мав іншу помилку, купував на ринку не свіжі продукти, вважаючи, що там продають господарі все найкраще, не довіряв супермаркетам. Завжди вибирав плід більший, соковитіший, а коли приносив додому, розумів, що помилився. Але коли вони почали жити з Владою, вона взяла цю місію на себе, і цієї проблеми не стало взагалі. 
Часто Руслан затримувався біля вітрини, де продавали брелоки, купував блискучі дрібнички, які йому ніколи не знадобляться.
 Костя аматор засобів пересування. У будинку в його гаражі стояли велосипеди, мотоцикли, мопеди, на яких їздити не можна, ремонтувати ніколи. Старе авто яке ніколи ніхто не купить, і воно не знадобиться. Це стало як хвороба, економити на всьому, а потім взяти у розстрочку техніку, яка не потрібна. Коли захворіла мати, він за безцінь продав свій скарб, потрібні були гроші.
Але найбільше влипла Поліна. Півроку лощений фахівець, жив у її квартирі, їздив на її авто, ні за що не платив. Дорога машина Петра стояла у гаражі, у його квартирі жили квартиранти. Гроші за оренду назавжди пропадали в кишенях його шикарних штанів. Вранці ретельно поголений, бездоганно одягнений у все імпортне, він понад три роки жив на пансіоні батьків Поліни. Чемний, послужливий, спокійний паразит, користувався недосвідченістю дівчини. А та мовчала, не тому, що палко любила, просто не знала, як розпочати цю розмову із співмешканцем. Батькам боялася зізнатися, одногрупникам соромилася. Їм здавалося, що в неї все просто супер. Тітку не хотіла засмучувати, та її попередила відразу:
– Хлопець не простий, і квартира в центрі, і іномарка, і надто вже правильний, що тут не так, – і як у воду дивилася.
Паша любитель подорожей, часто з інших міст привозив непотрібні речі, які захаращували кімнату. Але Олеся, з якою він винаймав квартиру, розпорядилася інакше. Гроші забирала собі, і як милостиню давала йому на витрати, вимагаючи повний звіт про витрачені купюри.
Проблема Зоряни – це фірмові речі, які купувалися у дорогих бутіках, і спустошували гаманець батьків, яким було вчити студентку платно, не так просто.
Сан Санич не проходив повз жодного кіоску де продавали: біляші, пироги, млинці, хоч потім, частенько маявся животом. Йому достатньо було бачити людину, що жує, і він вже біля кіоску. Увечері розумів, що це було зайвим, але наступного дня все повторювалося.