Смерть в цифровому дощi

Глава четверта: Початок другого життя

- Ти взагалі як? - запитав шеф свого підлеглого.
- Голова розколюється. - поморщившися запалюючи чергову сигарету сказав детектив. 
- "Голова в нього розколюється" - перекривив підлеглого шеф - Вона в тебе взагалі є на плечах? Інструкції для кого писані. Чорним по білому написано "Йдеш на завдання - чутливість на мінімум" в тебе ж вона у звичайному режимі. 
- Слухай Мартiн - заглохни. I без тебе голова розколюється. 
- "Голова в нього розколюється" 
- Тебе що, заїло? 

- А щоб було б, якби тебе лікарі в реалi не відкачали? Це добре що ти "Чорну мiтку" додумався натиснути. То тобі оперативно допомогу надали. Наш мозок, у звичайному режимi, сприймає все навколо за правду...
- Слухай, досить вже. Нас, хоча i в один день під'єднали, але ти мені не татусь.
- Ремнем по дупі треба такого сина. Та вже пізно. 
- Ой годi. Давай по дiлу. 
- По дiлу, то по дiлу. Діловий який знайшовся - пробурчав начальник поліції, розкриваючи теку. Передав її підлеглому. Чоловік взяв фото. На нього дивився молодий ще, на в скидку років двадцять п'ять, чоловiк.  

- Цей кадр вибрав собі ім'я Дэшил Хемет ... 
- Вiн би ще Гамфрi Богартом назвався.
- Ти слухати будеш ? 
- Ну добре, добре. Замовкаю. - на підтвердження своїх слів провiв пальцями по губах. 
  Шеф зітхнув, i продовжив. 
- Цей Хемет  зустрічався з дівчиною. Дизайнер електронного вбрання. Тут моделювала одяг, а програмісти по її ескізам видавали. По роботі присіклася з більш перспективним, недавно під'єднаним, бізнесменом. Тут же про нареченого, автогонщика забула, i переключилася на більш вигідну партію...

- За те ти - прямо втілення романтики. Слухай, я все розумію. Але чому ти в це діло вв'язався? 
- Як? Як? Халтурив. Його дружина наняла мене, аби я про коханку довідався. 
- Нащо? 
- Що нащо? - не зрозумів детектив. 
- Нащо погодився? Чого до інших детективів не відправив. 
- Вона менi заплатила ...

   Керівник скептично подивився на підлеглого, i зробивши затяжку сказав: 
- От зараз за це навіть не втирай. Тобі. разом з братами Гаррісонами, банк не слабо відстегнув за оперативні дії. В чому в чому, а уже в грошах ти не обділений. До речi, кажу тобі як людина, яка з першого дня з тобою в віртуалі  - начальник поліції скептично обвiв поглядом світер з жилеткою підопічного, який він носив під пальто - Прибарахлися ти нарешті по людські. 
- Та мені i так зручно - дана була відповідь. 
 Начальник махнув рукою
- Ця розмова давня, i безрезультатна. Так чого в'язався? 
- Хотів їм подарувати повноцінне друге життя. 
- По людські давай. 

- Та що там по людські. Ти знаєш як це не знати, не розуміти чого довго не вiдповiдають. Накручувати себе "є там в неї хтось, чи не має". А коли знаєш на певно, розумієш що з'явився інший, тоді легше.
- Слухай, ну не можна всіх міряти своїми мірками. А як би не було ніякої коханки. 
- Тим краще. Була б надія все почати спочатку. 
- Філософ прямо. - давлячи цигарку в попільничку сказав начальник. 
 - Що там в реалi з Хеметом? 

- Коматозний. Доживати йому овочем, якщо від'єднають. Так що втрачати цьому кадру нічого. 
- В сенсі втрачати? Його що ще не відімкнули. 
- Синдикат не має права нікого відмикати без рішення суду. 
- Ну хай хоча б локацію його дадуть. 
- Помрій, помрій. Конфіденційність. Так що самим шукати доведеться. Хоча - начальник поліції лукаво посміхнувся - якраз таки не доведеться. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше