Склад Юри вирував тишею, яка більше нагадувала стиснуте повітря перед бурею. Артем, Софія та Марко рухалися, уважно обмірковуючи кожен крок. Вони знали: Юра не просто ховав свої таємниці — він жив у світі масок, де обман був непомітним, але всюди присутнім.
— Під маскою обману завжди є обличчя правди, — прошепотів Артем, оглядаючи темні кути складу. — І нам треба його знайти.
Софія тримала рюкзак із доказами, її руки трохи тремтіли, але погляд залишався рішучим.
— Обман Юри всюди, — сказала вона тихо. — Кожна папірка, кожен контракт — маска. І якщо ми навчимося бачити крізь неї, ми зможемо показати людям його справжнє обличчя.
Марко підняв камеру, знімаючи тіні, коробки, старі стелажі.
— Ця маска не просто приховує його, — промовив він. — Вона керує світом навколо нього. І якщо ми її знімемо, світ побачить, хто він насправді.
Раптом здалеку пролунав звук кроків. Охоронці Юри наближалися, і темрява навколо стала ще більш густою, майже фізичною. Серце трьох стукало в такт напруженню, і вони зрозуміли: під маскою обману можна заблукати, якщо втратиш пильність.
— Повільно, тихо, — шепотів Артем. — Один неправильний рух — і все пропало.
Софія кивнула, стискаючи рюкзак, Артем очима давав сигнал рухатися вперед, а Марко фіксував усе на камеру.
— Пам’ятайте, — додав Артем, — маска обману здається непроникною, але вона розсипається від правди. І сьогодні ми нарешті побачимо, що ховалося під нею весь цей час.
Крок за кроком вони наближалися до центру складу, де істина чекала на них, прихована за кожною тінню та кожним обманом Юри.